17 травня в програмі «Днів науки–2022» в Острозькій академії докторка філологічних наук, доцентка кафедри української мови і літератури НаУОА Оксана Пухонська презентувала монографію «Поза межами бою. Дискурс війни в сучасній літературі» (2022).
Зі вступним словом звернувся завідувач кафедри української мови і літератури, кандидат філологічних наук Віталій Максимчук:
«Книга Оксани Пухонської – це спроба осмислити крізь призму художніх текстів, наскільки сучасна цивілізація може впоратися з амбіціями однієї людини, яка бореться за владу. Це було в Другій світовій війні, ми це спостерігаємо й зараз. Авторка апелює не тільки до відомих нам донбаських подій, але йдеться і про балканські війни 1990-х років. Різні люди, епохи, погляди, проте їх об’єднує одне – посттоталітарний режим колишньої Югославії і сучасної України. Два різні світи в одній книзі, одна травма, одна рана, яка досі кровоточить і демонструє нам драматичність усієї історії. Книга була написана ще до широкомасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, але це не означає, що ми повинні забувати про події на Донбасі з 2014 року».
Під час зустрічі Оксана Пухонська зазначила:
«Для мене важливо було показати ті шляхи, які окреслює сучасна література війни на Донбасі, аби в майбутньому формувалися нові тексти й контексти пропрацювання травми, яку українці зазнавали в процесі тієї війни».
Монографія «Поза межами бою. Дискурс війни в сучасній літературі» (2022) складається з двох частин: перша аналізує дискурс війни в сучасній українській літературі, друга – у текстах письменників Балкан. Розглядаючи український контекст, Оксана Пухонська використовувала такі праці: «За спиною» Гаськи Шиян, «Доця» Тамари Горіха Зерня, «Сліди на дорозі» Валерія Ананьєва, «Світлий Шлях: історія одного концтабору» Станіслава Асєєва. Аналізуючи контекст балканської травми, авторка зверталася до таких творів: «Дівчинка на війні» Сари Новіч, «Як солдат ремонтував грамофон» Саші Станішича, «Югославія, моя батьківщина» Ґорана Войновича, «Ніби мене нема(є)» Славенки Дракуліч.
Оксана Пухонська додала, що Революція гідності, а потім і війна на Донбасі, довели нам, що сьогодні культура стає рупором політики, того, що відбувається із суспільством чи державою. Література завжди була попереду цього, детально прописувала механізми, як говорити про травму тут і тепер.
«Війна на Донбасі викристалізувала досить стійкі візії того, що таке насправді Україна, наше минуле, травматична пам’ять, як з усім цим боротися, як формувати цивілізоване європейське й українське суспільство. Та війна пробудила наш інстинкт воїнів захищати й не втратити своє. Якщо б я тепер перечитувала українські тексти, про які пишу у своїй книзі, то, вочевидь, знайшла б для себе дуже багато нового, що пояснює нашу модель поведінки сьогодні й дає перспективу віднайдення цієї нової мови травми»,
Читайте також:
