В умовах російсько-української війни зріс інтерес Європи і світу до нашої історії. Днями співробітники Національної бібліотеки Франції актуалізували примірник Острозької Біблії, який зберігається у їхньому фонді.
«Острозька Біблія, яку ви бачите – це перша Біблія, надрукована старослов’янською мовою: вийшла 1581 року в місті Острозі на Волині. Вона побачила світ завдяки князю Василю-Костянтину Острозькому саме тоді, коли релігійній та культурній ідентичності загрожувало панування польської католицької культури. На підтримку народу України ми досліджуємо це видання, збережене сьогодні в колекції рідкісних книг Національної бібліотеки Франції,
Примірник з Національної бібліотеки Франції походить із колекції кардинала Мазаріні, якому в 1645-1647 роках його подарувала принцеса Марія Луїза Ґонзаґа де Невер (1611-1667). Дарувальниця стала королевою Польщі в 1645 році завдяки шлюбу з Вадиславом IV Ваза. У 1668 році цей примірник Острозької Біблії увійшов до колекції Королівської бібліотеки.
Примірник має шкіряну палітурку темно-червоного кольору. Верхня лицьова палітурка позолочена, а нижня – сріблена. Шкіра тиснена квітковими мотивами, по кутах містить зображення чотирьох євангелістів. У центрі верхньої дошки зображене Розп’яття, а на нижній дошці – Деісус (Спаситель, по боках – обернені до Нього у молитовних позах Богородиця та Іван Предтеча).
«Ймовірно примірник має рідну палітурку, виготовлену в Острозі чи Львові. Свідченням цього є використання в тисненні церковнослов’янського тексту та художні особливості оздоблення. Також французькі колеги опублікували сторінку з Книги Буття, що містить покрайні написи українським скорописом межі XVI-XVII ст. Ймовірний «перший власник» звіряв острозький переклад з іншим текстом. Цікаво було б оглянути примірник повністю, як це є можливим завдяки цифровій копії примірника з Музею книги та друкарства Острога»,
Як розповіла наукова співробітниця цього заповідника Анастасія Шинкарук, Острозька Біблія – перше повне видання канонічного біблійного тексту церковнослов’янською мовою. Князь Василь-Костянтин Острозький запросив працювати до своєї друкарні в Острозі відомого друкаря Івана Федоровича. Текст Острозької Біблії готувався до друку, звірявся та узгоджувався за різними списками, редагувався та доповнювався діячами острозького літературно-видавничого осередку впродовж декількох років. При цьому використовувалися не тільки церковнослов’янські, а й грецькі, латинські, єврейські джерела та західноєвропейські списки біблійних текстів. У процесі підготовки Біблії, було окремо надруковано книгу Нового Завіту та Псалтир у 1580 році. Далі побачило світ видання Острозької Біблії 12 липня 1580 року у невеликому накладі. Острозька Біблія 1581 року відрізнялась від видання 1580 року за складом та орнаментом. Під час друку траплялися затримки, оскільки потрібно було усунути помилки, шукати правильні текстові вирішення питань та виробляти правильний переклад. Пізніше, 12 серпня 1581 року, вийшло повне видання Біблії з передмовою від імені Василя-Костянтина Острозького, де він тлумачить підготовку тексту видання; другою віршованою передмовою ректора Острозької академії Герасима Смотрицького, де вміщено похвалу видавцеві та його гербові і післямову друкаря Івана Федоровича. Видання дуже велике за об’ємом, проте завдяки майстерності набору та застосуванню дрібного шрифту книга не видається такою масивною.
Надрукована Острозька Біблія форматом в аркуш, двома шпальтами і складається з 1256 сторінок. Текст організований у декілька рахунків у відповідності зі змістом. На аркуші вміщено 50 рядків тексту. За підрахунками книгознавців, Острозька Біблія містить 3 240 000 друкованих знаків. При друкуванні було використано шість різних за розмірами та графікою шрифтів, основний з яких стилізований під канцелярське письмо того часу, що робило книгу доступнішою для читання та сприймання.
Видання розпочинається титульним аркушем у витонченій рамці, на звороті титулу вміщено герб Острозького, в кінці книги – друкарську марку Івана Федорова. Для форти Федоров використав як зразок гравюру «Ісус Навин» роботи Ергарда Шена, учня великого Дюрера. Знайти її можна в Старому Завіті, виданому в 1524 році у Нюрнберзі, пізніше вона була репродукована в чеській Біблії 1540 року. Потекстових ілюстрацій немає, однак при оформленні Острозької Біблії широко використовувалися традиційні для кириличних книг елементи декоративного оформлення – заставки, кінцівки, ініціали, численні композиції з виливних прикрас. Цікавим є факт, що у Біблії використано зображення козаків-херувимів. У виданні вміщено 81 заставку з 16 дощок, 70 кінцівок із 17 дощок, 1384 гравійовані ініціали, а також численні композиції з виливних прикрас. Книга є досконалим зразком друкарського мистецтва України кінця XVI століття.
Наклад Острозької Біблії становив приблизно 1500 примірників, понад 300 з них збереглися до сьогоднішнього дня, що свідчить про широке застосування цієї книги. Острозька Біблія неодноразово передруковувалася, її текст став основою багатьох інших видань, наприклад, Єлизаветинської Біблії, яка була надрукована у Москві на Печатному дворі 1756 року.
Пам’ять про Острозьку Біблію живе і досі. У 2003 році професор Острозької академії Рафаїл Торконяк закінчив унікальний переклад Біблії сучасною українською мовою, дослідивши всі відомі тексти Святого Письма різними мовами. 15 листопада 2007 року введено в обіг золоту монету номіналом 100 гривень, присвячену книзі. Монета належить до серії «Духовні скарби України».
«Ми дуже вдячні французьким науковцям за популяризацію Острозької Біблії, яка є цивілізаційним шедевром, адже це була перша повна Біблія, надрукована слов’янською мовою саме в Острозі в стінах першого вищого навчального закладу Східної Європи – Острозькій слов’яно-греко-латинській академії. Острозька Біблія – це не тільки світовий духовний шедевр, а й інтелектуальний, адже до 1581 року Біблія публікувалася в нас лише окремими зшитками. Вона не виходила як окреме видання і не була систематизована за певними ознаками. Інтелектуальний подвиг полягає саме в тому, що острозькі вчені здійснили колосальну роботу, об’єднавши окремі частини в єдине ціле. Спочатку в основі створення Острозької Біблії мала бути Геннадіївська Біблія, яку Іван Грозний надіслав князю Острозькому. Утім після ретельної перевірки острозькими книжниками виявилося, що там була низка помилок. Тому від цієї ідеї відмовилися одразу й почали шукати першоджерела в різних країнах: Ізраїлі, Греції, Німеччині, Франції, Великобританії. До речі, в нас виникла ідея створити логістичний шлях науковців, які свого часу працювали над створенням Острозької Біблії.
Московити як завжди приписували собі всі українські здобутки. Не стала винятком і Острозька Біблія, адже стверджували, що в її основі – все ж таки Геннадіївська Біблія, а це абсолютна неправда, з чим, до речі, погодилося й багато російських вчених. Також вони наголошують на тому, що її видав великий російський першодрукар Іван Федоров. Ми дослідили його біографію і побачили, що Федоров ніколи не був росіянином, відродив українське друкарство і його справжнє прізвище – Федорович. Це був син українського і білоруського народів, який отримав вищу освіту в Ягеллонському університеті і якому Іван Грозний хотів відрубати голову через видання Біблії. Саме завдяки тому, що він втік з Росії і знайшов прихисток в нас, побачила світ знаменита Острозька Біблія. Науковці сучасної Острозької академії постійно проводять ґрунтовні дослідження Острозької Біблії. Зокрема, цікаву інформацію можна знайти у моїй спільній монографії з професором Петром Кралюком та професором Рафаїлом Торконяком «Острозька Біблія в контексті української та європейської культур»»,
Солідарність з українським народом Національна бібліотека Франції виражає у своїх діях. Крім актуалізації українських пам’яток культури, французи допомагають українським закладам культури та їхнім співробітникам через співпрацю та акції з охорони спадщини. Також бібліотека пропонує спеціальну культурну програму та добірку ресурсів, доступних онлайн або в читальних залах. Наприклад, в партнерстві бібліотеки та компанії Скілеос (Skilleos) надано доступ до 2-х безкоштовних і відкритих для всіх мовних курсів: можна вивчити українську мову, якщо ви франкомовні, або ж французьку, якщо ви українець.
