У Національному університеті «Острозька академія» підготували виставку пам’яті Миколи Ковальського (до 92-річчя з Дня народження), одного з ініціаторів відродження Острозької академії.
Микола Павлович народився 19 березня 1929 року в Острозі. Він був доктором історичних наук, професором, заслуженим діячем науки і техніки України, академіком Міжнародної Слов’янської Академії наук (США), проректором з наукової роботи Острозької Академії, дійсним членом Української вільної академії наук в США, головою Острозького осередку Українського історичного товариства, керівником Острозького відділення Інституту археографії і джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України та засновником сучасної джерелознавчої наукової школи України.
Завдяки зусиллям видатного вченого в 1994 році було створено Національний університет «Острозька академія», де Микола Павлович став його першим проректором із наукової роботи та очолив кафедру історії та культурології. За сприяння вченого як головного редактора у 1997 році було підготовлено енциклопедичне видання «Острозька академія XVI-XVII ст.», яке сьогодні вже стало раритетом. Особливої уваги заслуговує Острогіана – праця, над якою увінчалась виходом у світ книга «Етюди з історії Острога: Нариси».
На виставці, підготовленій Музеєм історії Острозької академії, представлено світлини Миколи Павловича з різних періодів його життя. Зокрема, під час студентських років у Львові, наукової діяльності у Дніпропетровську, періоду роботи в Острозькій академії, а також фото з сімейного архіву.
Окрім цього, до виставки додано цитати, спогади колег та знайомих Миколи Ковальського, яким пощастило працювати з професором:
«Для професора М. П. Ковальського академічно науковий підхід у підготовці майбутніх істориків був, здається, не лише фаховим покликанням, але й кредом усього його життя. М. Ковальський поводився завжди і в усьому саме як істинний професор, науковець. Організацією його роботи на кафедрі, розмовами з колегами та студентами, самою своєю поставою та повсякденною поведінкою він створював навколо себе середовище постійного наукового пошуку, навколо нього існувала своєрідна аура справжньої академічної науковості. Для ближчих учнів М. Ковальського відомо, що взірцем для себе він вважав методологію історичних досліджень німецького історика Леопольда Ранке. «Історію потрібно писати у відповідності з тим, як насправді відбувалися події, не бути, при цьому, суддею минулого та не займатися повчанням сучасників», – Юрій Земський «Фахове покликання та суспільно-політичні випробування історика М. П. Ковальського»
«Однією з привабливих рис Миколи Павловича була відсутність в ньому вузького професіоналізму, який, як на мене, споріднений із снобізмом. Він жваво цікавиться багатьма питаннями в навіть віддалених від його безпосередніх занять галузях. Це торкалося і археології, якою Ковальський захоплювався ще у студентські роки», - Ірина Ковальова «Я мала щастя працювати разом з М. П. Ковальським»
«Науковий доробок Миколи Павловича Ковальського неможливо уявити без цілого ряду сюжетів, пов’язаних з Острогом, рідним містом вченого. Коло його зацікавлень стосувалося різних проблем джерелознавства, історіографії, археографії, конкретної історії, персоналістики, теорії історичного дослідження. Цей ряд можна продовжити і спеціальні дослідження постаті вченого зроблять його вичерпним, наповнять розумінням його дійсного місця в українській історичній науці другої половини ХХ ст. Практично кожен зі вказаних напрямків знайшов прояв в працях М. П. Ковальського, присвячених острозькій тематиці, причому, в ряді аспектів вони виходили за межі визначальної для нього тем. Не останню роль в увазі до історії Острога відігравала прив’язаність до своєї «малої батьківщини», а також залюбленість у його минувщину, серед пам’яток якої походило формування М. П. Ковальського як людини і які поряд з його першими вчителями впливали на нього як дослідника», – Віктор Атаманенко «Проблеми історії ранньомодерного Острога в творчості М. П. Ковальського»
