До Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, у рамках проєкту «Відкритий університет Острозької академії», 7 травня відбулася онлайн-лекція "Ціна перемоги: розвінчування міфів". Лектор — доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії ім. проф. М. П. Ковальського Володимир Трофимович. Під час зустрічі були обговорені маловідомі та дражливі сторінки воєнних випробувань українського народу в роки Другої світової війни.
«Осмислити Другу світову війну та ціну перемоги у ній — справжнє випробування інтелекту та духовно-моральних засад дослідника. Відомо, що першою жертвою війни стає правда. Тим більше, коли з молоком матері всмоктано ідеологеми радянської пропаганди про "великую отечественную и истоки величайшей победы“. Друга світова війна була найбільш масштабним та руйнівним військовим конфліктом людства. Особливих втрат і збитків зазнала Україна, через територію якої війна прокотилася двічі», — зауважив Володимир Трофимович.
Пам’ять про травматичні події Другої світової війни не перестає згасати з роками, а дедалі стає конфліктнішою і болючішою. Ключові моменти міфу про Велику Вітчизняну війну старанно охоронялися від фактів, історичних подій або постатей, які могли поставити під загрозу саме їх існування. Серед них: "ідеологеми про полум’яний радянський патріотизм і масовий героїзм, про морально-політичну єдність радянського суспільства, керівну роль комуністичної партії, єдність фронту і тилу, дружбу народів СРСР". Міф усіма способами натуралізувався та уніфікувався, щоб у підсумку замінити собою реальні спогади людей, витіснити страждання, пов’язані з війною. Саме тому в українському суспільстві, навіть сьогодні, є чимало тих, хто не сприймає нової української політики щодо Другої Світової війни.
Політичні сили часто використовували применшення ролі українців у Другій світовій війні радянськими, а тепер і російськими керівниками. Наприклад, взяття Києва у листопаді 1943 року, яке було просто примхою Сталіна. Заради цього, під час штурму столиці, загинуло 417 тис. радянських солдат, серед яких більша частина були саме українці.
І навіть через 75 років після закінчення Другої світової, проти України розв’язана ще одна війна — гібридна.
«Нинішня російська агресія — це головний виклик для української державної політики пам’яті щодо Другої Світової війни. Вона нав’язує українському суспільству і світовій спільноті старі радянські, пропагандистські кліше про так званих українських фашистів — бандеровців, карателів. Використовує мову ненависті, що була сформована ще до радянських часів. Ятрить старі рани і підігріває міжнаціональні протиріччя, виставляючи старі рахунки», — додав Володимир Трофимович.
Український народ продовжує боротися за правду, розвінчуючи міфи та політичні ідеології. 9 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила закон про декомунізацію, який сприяв упровадженню європейської традиції відзначення перемоги над нацизмом. В українському святковому календарі з’явилося 8 травня – День пам’яті і примирення.
Сьогодні ми з гордістю продовжуємо загадувати імена тих українців, які віддали своє життя у цій жорстокій та несправедливій боротьбі за честь, правду та волю. Український внесок у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні є значним та непоправним. Шана за подвиг, вдячність за мир. Вічна пам'ять нашим героям!
