«Мистецтво — це така річ, якою дуже обережно потрібно захоплюватись, бо можеш захопитись на все життя»,
У рамках фестивалю «Острог.Ренесанс» 2 червня відбулась арт-лекція для студентів Острозької академії від Наталі Бендюк про український авангардизм та «бойчукістів».
Мексиканці чудово знають про те, хто ж такий Дієго Рівера. А як щодо нас? Прабатько українського національного стилю в живописі. Спадає хтось на думку? А Михайло Бойчук — вам про щось говорить це ім’я? Український митець часів соціалізму, засновник українського авангардизму, який спілкувався з метрами тогочасного мистецтва, чиї картини нині продаються за мільйони доларів — ось, ким він був.
Михайло Бойчук почав свій шлях з глухого села, потім був Львів, галицький живопис та візантійський іконопис, після — Краківська академія мистецтв, Мюнхен та Париж. Він навчався академічному живопису, проте вчасно зрозумів, що подібна система навчання нічого йому не дасть.
«Поставили мольберт і натуру — малюй. То було не для нього. Суворі традиції — не його парафія. Інфікований візантійським мистецтвом, дослідженням старовини Михайло Бойчук реанімував настінну візантійську фреску»,
Відомо, що концепція соцреалізму була створена, аби впливати на маси. «Бойчукісти» шукали нові вектори розвитку, нові ідеї, концепції, форми та сюжети. Їх неординарність була не тільки невизнаною, а й засудженою радянською владою. Це був час, коли «відмінність» вважали потворністю.
«Соцреалізм не сприймав стиль Бойчука та «бойчукістів». Їх картини знищували. От розумієте є гарно, а є «красіво». Соцреалізм визнавав існування свого «красівого», ліквідовуючи все гарне. Бойчук та його учні, як наслідок, стали жертвами «розстріляного відродження»,
Прихильника комунізму Дієго Рівері мексиканське суспільство не забуло, а от «бойчукістів», що втілювали національні традиції у своєму живописі, українське суспільство стело з пам’яті.
«Мистецтво — це не археологія, а вічність. Художник не забирає із собою картини. Ми повинні їх вивчати та досліджувати. Наш обов’язок — заповнити прогалини власної історії, аби змогти її прийняти»,
До речі, Дієго Рівері разом із Михайлом Бойчуком мали розписувати стіни будівель на Донбасі.
«Мене вразила ця лекція, оскільки до цього часу я навіть не здогадувався, що Україна мала живописців світового рівня. Вони були новаторами, їх творчість хочеться вивчати, долю знати, а картини побачити наживо. Доторкнутись, аби максимально наблизитись до їх живопису, до їх історії — ось про що я зараз думаю»,
