Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет
Вступ

Усю корисну інформацію про вступ до Національного університету «Острозька академія» абітурієнти можуть знайти у цьому розділі.

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Освіта

Мета НаУОА – надання якісних освітніх послуг, які дозволяють студентам здобути знання та вміння, затребувані на сучасному ринку праці. Усю інформацію, яка стосується освітнього процесу в НаУОА, ви зможете знайти в цьому розділі.

Безкоштовна сертифікатна програма – курс “Активізм у кіберпросторі як протидія гібридним загрозам” стартує 1 травня

23.04.2024

Шановні здобувачі вищої освіти, 

запрошуємо вас долучитися до безкоштовної сертифікатної програми – курсу “Активізм у кіберпросторі як протидія гібридним загрозам” в межах проєкту «Громадянське суспільство у процесі вирішення конфліктів: досвід ЄС для України» (101084973 — EURoCoRP — ERASMUS-JMO-2022-HEI-TCH-RSCH) реалізується Національний університетом «Острозька академія» за співфінансування Європейського Союзу та має на меті популяризувати цінності громадянського суспільства ЄС у процесі розв’язання конфліктів та підвищити обізнаність щодо сучасних конфліктів гібридного типу.

 

Сертифікатна програма стратує 1 травня 2024 року в онлайн форматі. Для того, щоб зареєструватися – прохання заповнити форму https://forms.gle/1X98N39CfDyjCPba9. Запрошення до участі буде надіслано на електронні адреси, вказані у формі.

 

До викладання сертифікатної програми залучена мультидисциплінатра команда:

  • Тетяна Сидорук, докторка політичних наук, професорка, завідувачка кафедри міжнародних відносин, керівниця Центру європейських досліджень Національного університету «Острозька академія» та дослідниця європейської інтеграції в контексті політичних криз і гібридних конфліктів останнього десятиліття.
  • Сергій Іщук, доктор юридичних наук, доцент, директор Навчально-наукового інституту права ім. І. Малиновського Національного університету «Острозька академія», у 2021 році захистив докторську дисертацію на тему «Громадянське суспільство в контексті євроінтеграції України: теоретико-правовий аспект», працює в галузі дослідження правового аспекту громадянського суспільства.
  • Дмитро Шевчук, доктор філософських наук, професор, проректор з навчально-наукової роботи Національного університету «Острозька академія», спеціалізується на політичній філософії та має досвід участі в програмі Erasmus+.
  • Катерина Якуніна, кандидатка історичних наук, старша викладачка кафедри філософії та культурного менеджменту Національного університету «Острозька академія», проводить дослідження трансформації релігійної ідентичності в контексті суспільно-політичних трансформацій останніх років.
  • Олена Шершньова, кандидатка наук з державного управління, старша викладачка кафедри журналістики та PR-менеджменту Національного університету «Острозька академія», спеціалізується на публічному управлінні, медіа та комунікації, має досвід співпраці з громадськими організаціями Рівненської та Хмельницької областей, впровадження ідей ЄС. і цінності у своїх стратегіях регіонального розвитку, має досвід участі в програмі Erasmus+.

Структура (5 ECTS: лекції: 40 год.; семінари: 20 год.; 90 год. самостійної підготовки)

  • Тема: 1: Гібридні загрози в соціальних мережах: реалії XXI століття.
    Поширення дезінформації через соціальні мережі. Активність фейкових профілів, їх роль у пропаганді та дезінформуваyні. Розпалювання ненависті, поширення панічних настроїв через соціальні мережі. Офіційні сторінки представників влади як спосіб подолання дезінформування. Роль соцмереж у згуртуванні громадськості.
  • Тема 2: Класифікація соціальних мереж.
    Типи соціальних мереж: закриті; відкриті; змішані. Можливості та вади відкритих соціальних мереж. Функціональність закритих та змішаних соціальних мереж. Світові та регіональні соціальні мережі. Особисті, професійні та тематичні соціальні мережі. Поділ соціальних мереж за типами діяльності.
  • Тема 3: Механізми розпалювання конфліктів у соціальних мережах.
    Функціональні можливості тролів, ботів та електронних армій. Можливості інфільтрація кола друзів. Фішинг, шантаж та дискредитація. Торгівля інформацією. Культура відміни – кенселінг. Кібербулінг. Розвідка на основі відкритих джерел.
  • Тема 4: Види інформаційних впливів.
    Маніпуляції соціальною свідомістю. Ефект монотонії, або “суспільна втома”. Амбівалентність як дезорганізація мислення і продукування суспільного занепокоєння. Ефект десенсибілізації.
  • Тема 5: Інфодемія та інформаційний хаос.
    Інфодемія – епідемія у соцмережах. Поширення фейкової інформації та фейкових новин. Популяризація теорій змов у соцмережах. Типово інформаційний безлад (information disorder). Маніпулювання суб’єктивними упередженнями. Інформаційний хаос.
  • Тема 6: Громадська практика протидії дезінформації та пропаганді.
    Розвиток алертності. Фактчекінг. Спільні платформи з перевірки інформації, виявлення фейків та маніпуляцій. Медіарегулятори та суспільні медіа у боротьбі з дезінформацією.
  • Тема 7: Медіаграмотність.
    Важливість розвитку цифрових компетентностей. Медіакультура в інформаційну епоху. Психологічні засади медіаграмотності. Світовий досвід медіаосвіти. Електронна грамотність. Трансмедіація. Соціальна інженерія у соцмережах.
  • Тема 8: Розвиток soft skills як основи протидії дезінформації та пропаганді.
    Опанування основами конструктивного спілкування. Вміння вести складні переговори, переконувати. Активне слухання. Storytelling (вміння розповідати). Емпатія, емоційний інтелект. Позитивне світосприйняття та вміння адаптуватися до змін. Критичне інноваційне мислення.
  • Тема 9: Європейська інформаційна політика.
    Поняття та структура європейського інформаційного простору. Функції та принципи формування та функціонування європейського інформаційного простору. Транс’європейська складова європейського інформаційного простору, її основні компоненти. Стратегії та програми становлення інформаційного суспільства Європи. Основні напрямки сучасної інформаційно-комунікаційної політики ЄС.
  • Тема 10: Інформаційна політика України.
    Правове забезпечення державної інформаційної політики в Україні. Інституційне забезпечення інформаційної політики в Україні. Інтеграція України в європейський інформаційний простір. Зовнішньополітичні фактори впливу на інформаційну політику України. Інформаційна присутність України у світі. Політика корекції історичної пам’яті як протидія гібресії.
  • Тема 11: Нормативно-правове регулювання інформаційної безпеки.
    Свобода самовираження в Інтернеті – можливості та проблеми. Політики інформаційної безпеки versus політика безпеки інформації та сфері її обігу. Тенденції нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки у ЄС. Проблеми нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Україні. Інформаційна безпека у сфері прав і свобод людини та громадянина. Інформаційно-психологічна безпека. Інформаційно-технічна безпека.
  • Тема 12: Антидезінформаційна політика: практика ЄС, впровадження в Україні.
    Протидія дезінформації: європейські підходи. Стандарти Ради Європи зі протидії інформаційному безладдю (Резолюція ПАРЄ “Демократія зламана? Як відповісти?” № 2326, Рекомендація CM/Rec(2018)2, Рекомендація CM/Rec(2020)1). Європейські центри протидії дезінформації. Центр протидії дезінформації при РНБО України.
  • Тема 13: Організація ЄС з дезінформації.
    Європейський центр передового досвіду з протидії гібридним загрозам (Hybrid CoE). Європейська програма захисту критично важливої інформації. Група зі збирання даних про гібридні загрози при Розвідувальному і ситуаційному центрі ЄС. East StratCom Task Force (2015).
  • Тема 14: Інформаційна війна та операції впливу.
    Інформаційна війна. Соціальні мережі як поле бою. Спеціальні інформаційні операції (СІО). Акти зовнішньої інформаційної агресії (ЗІА). Інформаційний тероризм (ІТ). Прогалина інформаційної безпеки.
  • Тема 15: Кібервійна – усвідомлення загроз та протидія.
    Кіберпростір як п’ята сфера ведення бойових дій. Кіберзагрози. Кібератаки та хакерські атаки. Уразливість інформаційних технологій (бекдор, DoS-атака, атаки безпосереднього доступу). Уразливі сфери діяльності.
  • Тема 16: Атакуюча інформаційна зброя.
    Комп’ютерні віруси. Логічні бомби. Засоби придушення інформаційного обміну в телекомунікаційних мережах, фальсифікації інформації в каналах державного та військового управління. Засоби нейтралізації тестових програм. Помилки у програмному забезпеченні.
  • Тема 17: Нові технології пом’якшення та протидії гібридним загрозам.
    Штучний інтелект. Дослідження та вивчення нових проривних технологій. Аналіз “великих даних”.
  • Тема 18: Інформаційна безпека та кібербезпека.
    Принципи інформаційної безпеки (конфіденційність, доступність та цілісність). Типи інформаційної безпеки (особистості, суспільства, держави, інформаційно-технічної інфраструктури). Інформаційного впливу як вид інформаційного забезпечення системи державного управління. Кібербезпека як частина інформаційної безпеки. Теорія і практика побудови безпечних комп’ютерних систем (безпека і проектування систем, безпека користувача).
  • Тема 19: Нормативно-правове забезпечення кібербезпеки в країнах Європейського Союзу: досвід для України.
    Огляд досліджень кібербезпеки як складової інформаційної безпеки. Правова платформа інформаційної безпеки та захисту кіберпростору в розвитку економічної безпеки Європейського Союзу. Будапештська конвенція про кіберзлочинність (Convention On Cybercrime European, 2001). Директива ЄС щодо безпеки мережевих та інформаційних систем (Директива NIS). Стратегія кібербезпеки ЄС на цифрове десятиліття (2021). Кібернетичні сили – це досвід провідних країн світу.
  • Тема 20: Вразливість кіберпростору: Україна.
    Кібердіалог Україна та ЄС. Система кібербезпеки України. Роль громадських та волонтерських організацій у системі кібербезпеки України. Стратегія кібербезпеки України. Законодавче закріплення основних засад забезпечення кібербезпеки України.

 

Довідково:

Сайт проєкту «Громадянське суспільство у процесі вирішення конфліктів: досвід ЄС для України» (101084973 — EURoCoRP — ERASMUS-JMO-2022-HEI-TCH-RSCH): https://eurocorp.oa.edu.ua/uk/