В рамках XXІХ наукової викладацько-студентської конференції «Дні науки» відбувся круглий стіл на гендерну тематику «Жіночі історії війни: Україна 2014-2024» організований лабораторією гендерних досліджень та кафедрою філософії та культурного менеджменту.
Модераторка, завідуюча кафедри філософії та культурного менеджменту Марія Петрушкевич, зазначила:
«Третій рік підряд ми обираємо тематику війни. Виклики, з якими зустрічаються українські жінки в часи війни дуже різноманітні. Крім традиційних відповідальностей, що за звичай покладаються на жінку, – за дітей та сімейне благополуччя, професійний розвиток, зараз додалися нові – волонтерство та кризове менеджерство. Часто жінки виконують роботу з психологічної допомоги. Тому жіночі історії війни – це про жінок у війську і волонтерок, медикинь і публічних діячок, жінок змушених виїхати за межі України, мисткинь та матерів, що чекають своїх дітей з фронту».
Запрошеними гостями круглого столу були українська акторка та волонтерка Ірина Островська, а також наукова співробітниця Дублінського Міського Університету (Ірландія), експертка та менеджерка проєктів історичної агенції «Літопис Незламності» та волонтерка Олеся Житкова. Вони поділилися своїми переживаннями та життєвими історіями, рефлексіями щодо викликів війни.
В темах доповідей піднімалися питання про важливість науки та взаємодопомоги під час війни; осмислення української боротьби поетками; діяльність волонтерок та активісток; особливості самореалізації жінок за кордоном; сексуальне насилля над жінками в армії та інші.
«Було приємно долучитись до круглого столу з цікавої, актуальної та близької тематики. Надзвичайно цікавими були виступи запрошених гостей, мені особливо довго хотілось слухати пані Ірину Островську, вийшло невимушено і щиро про важливі речі. Тематика доповідей була різноманітною та здебільшого важкою, і багато учасниць були емоційно залученими у матеріал та історії, якими ділились, і які слухали. Такі заходи особисто в мене пробуджують насамперед відчуття жіночої солідарності і гордість за своїх співгромадянок. Це нагадування, що поряд є стільки різних та по-своєму сильних жінок, і важливо для всіх, щоб вони були видимими, а їх унікальні історії почутими і осмисленими»
