31 жовтня в Національному університеті «Острозька академія» відбулася презентація Маніфесту сталого миру «Світ після нашої перемоги». Захід організувала Громадянська мережа ОПОРА в межах проєкту «Маніфест сталого миру – стратегічний підхід» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».
В Острозькій академії документ представили: Євген Глібовицький, директор Аналітичного центру pro.mova; Ганна Гопко, голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС» і представниця Міжнародного центру української перемоги (ICUV); Тарас Стецьків, народний депутат України п’яти скликань; Богдан Панкевич, співзасновник, член Політради Української Галицької партії; Микола Виговський, громадський діяч; Михайло Гончар, президент Центру «Стратегія ХХІ», головний редактор часопису «Чорноморська безпека».
Кандидатка юридичних наук, доцентка, директорка Навчально-наукового інституту права ім. Іоаникія Малиновського Ольга Балацька звернулася зі вступним словом:
«Сьогодні до нас завітали почесні гості, які є представниками громадянського суспільства. Ця спільна зустріч присвячена важливій темі того, якою повинна бути Україна після перемоги. І наші гості обрали Острозьку академію як платформу для представлення Маніфесту сталого миру «Світ після нашої перемоги» й проведення діалогу з вами».
Директор Аналітичного центру pro.mova Євген Глібовицький зазначив, що Маніфест сталого миру «Світ після нашої перемоги» – це документ, який розробили представники українського громадянського суспільства на запит військових; це українська візія того, як повинна закінчитися війна. Маніфест складається з двох основних розділів: «Відповідальність за війну» та «Забезпечення сталого миру».
Голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС» і представниця Міжнародного центру української перемоги (ICUV) Ганна Гопко зауважила, що дуже важливо пояснити у світі, що в України є власне бачення, суб'єктність і візія перемоги над агресором:
«Нам важливо зокрема й презентувати Маніфест сталого миру. Цей документ про майбутнє покоління, про відповідальність, яку ви також візьмете на себе за деімпералізацію Росії, тому що перемога над агресором і його поразка на території України не означає завершення війни. Це не означає, що Росія перестане нас бомбардувати, знищувати критичну інфраструктуру, вбивати цивільне населення. Нам потрібно зробити так, щоб Російська Федерація була повністю демілітаризована, відбулося роззброєння, денуклеаризація й деколонізація. І дуже важливо, щоб молодь усвідомила складність завдань. Наша місія зробити так, щоб ніколи знову жодних геноцидів проти України не було».
Народний депутат України п’яти скликань Тарас Стецьків додав, що однією з причин, чому автори вирішили написати цей документ, було різне розуміння того, що можна вважати українською перемогою:
«І тому центральна конструкція документу полягає в тому, що вихід України на кордон 1991-го року є необхідною, але ще недостатньою умовою нашої перемоги. Бо якщо ми залишаємо Росію, навіть ослабленою воєнною поразкою Україні, ми залишаємо першопричину війни. Ідеальним варіантом виграшу війни буде вихід України на кордони 1991-го року й така внутрішня трансформація Росії, яка знищить її як імперію».
Президент Центру «Стратегія ХХІ», головний редактор часопису «Чорноморська безпека Михайло Гончар наголосив, що Маніфест – це спільний продукт творчості багатьох:
«Це уявна модель, ми не знаємо, чи так буде, але закладаємо великі магістральні вектори. Ми поставили певні завдання, які повинні бути виконані. Насправді те, що називається війною в Україні, є війною і в Європі. Завдання маніфесту спрямоване значною мірою на наших зарубіжних партнерів».
Автори вірять, що втілення ідей Маніфесту унеможливить наступну агресію й забезпечить сталий мир.
Враженнями від презентації поділилася студентка 1-го курсу спеціальності «Право» Юлія Веремчук:
«Під час заходу гості презентували свій документ, розповіли чому необхідно змінити спосіб думання країн західної Європи й допомагати Україні. Мене зацікавила розповідь авторів маніфесту про те, яким буде життя після закінчення війни. І саме закінчення, а не припинення. Ця зустріч була важливою як для мене, так і для моїх колег. Загалом мені сподобалося».
