25 лютого виповнюється 152 роки від дня народження Лесі Українки – української поетеси, драматургині, громадської діячки. Багато її творів стали шедеврами світової літератури. Ми запитали в професорсько-викладацького складу і студентів Острозької академії їхню думку про роль творчості Лесі Українки.
Докторка філологічних наук, професорка кафедри української мови і літератури, лесезнавиця Світлана Кочерга зазначила, що Леся Українка давно увійшла до іконостасу національних речників України. За словами пані Світлани, на його вершині опинилась жінка у світі, коли тільки розпочиналася боротьба за ґендерну емансипацію:
«З висоти століття феномен Лесі Українки не втратив свою конструктивну енергію: її твори не лише читають, за ними ставлять вистави, знімають кінострічки. І не зупиняються наукові осягання генія письменниці».
Світлана Кочерга додала, що під час воєнного лихоліття, яке нині стало історичним випробуванням для всіх нас, українці не лише повторюють палкі рядки Лесі Українки, шукаючи духовного опертя, але й поповнюють скарбницю досліджень життя і літературної спадщини письменниці.
«2022 р. вийшла з друку монографія Марії Моклиці «Леся Українка. Деконструкція прочитань». Буквально днями побачила світ книга Тамари Гундорової «Леся Українка. Книги Сивілли». Мені також пощастило відкривати для себе незбагненні лабіринти глибин Слова Лесі Українки. Але насамперед щаслива, що пізнала її як людину, особистість, котра допомогла мені сформувати моральні пріоритети, естетичний смак. Вона – патронеса, вона – сестра, вона – Україна»,
Докторка філологічних наук, професорка кафедри української мови і літератури, лесезнавиця Олександра Вісич наголосила:
«Леся Українка – моя перша роботодавиця: в Музеї Лесі Українки в Ялті я пропрацювала 10 років, отримавши неоціненний досвід студіювання й популяризації її творчості в різний спосіб. Це й виставки, й екскурсії, театральні постановки, наукові розвідки. Зрештою, творчості Лесі Українки присвячено мою кандидатську дисертацію. Тому її тексти – це знайомий простір і водночас безкінечна terra incognita. Дуже радію, коли вдається залучити до експедиції у цей світ і своїх студентів. Переконана, що тексти письменниці – найкращий дороговказ на шляху до національного й індивідуального самопізнання».
Докторка філологічних наук, професорка кафедри філософії та культурного менеджменту Жанна Янковська зазначила, що в розвитку української культури є антропоцентричний вимір, бо кожний етап її розвитку репрезентують видатні особистості, роль яких загалом у культурному поступі є непроминущою, актуальною й до сьогодні:
«Однією з таких постатей, безумовно, є Леся Українка. Серед письменницької еліти її ім'я за правом стоїть поруч з іменами Тараса Шевченка й Івана Франка. Це сильна, вольова й талановита жінка, яка залишила нам справді безсмертні твори, що приносять не тільки естетичну насолоду. У них закодована глибока інформація про націю, часто пророча. Саме тому творчий спадок Лесі Українки був, залишається і завжди буде невичерпним джерелом для пізнання й дослідження».
Викладачка кафедри української мови і літератури Ірина Рабчук зазначила: інтелектуальна глибина, міць духу, модерність, неоромантизм, – усе це дрібні штрихи до портрета незрівнянної Лесі Українки, яка творила в західноєвропейському літературному контексті, наближаючи українську культуру до культур європейських народів.
«Її поетичні рядки в різні часи знаходили відображення в музиці, драматичні тексти надихали українських режисерів театру й кіно, сценаристів. Чимало документальних передач, наукових розвідок, що намагалися осягнути геній Лесі Українки. Долучаймось і ми: читаймо більше творів (шкільні програмові «Contra spem spero!», «Лісова пісня» лише привідчиняють двері у всесвіт письменниці), надихаймося, утверджуймо нашу національну ідентичність», - зауважила Ірина Рабчук.
Студентка 1-го курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти ОПП «Українська мова та література» Оксана Швая додала:
«Леся Українка – творчиня, яка випередила свій час. Багато її текстів відкриваємо лише зараз. Нині починаємо прочитувати їх, розуміти, обмірковувати й давати змогу собі ставити крапки над «і» після останнього рядка тексту. І, відверто кажучи, я не впевнена, що ми зможемо до кінця розставити їх. Хоча... Наше століття спроможне на це. Лишається довести! Леся Українка – ім'я, яке демонструє світові Україну як державу, про яку варто знати всім, яку варто відкривати для себе й не могти повністю осягнути цінність, вагомість і відданість своїй справі!».
Студентка 1 курсу факультету романо-германських мов Анастасія Печоріна підсумувала:
«Вшанування пам'яті Лесі Українки є надзвичайно важливою традицією для українців, адже це титан української літератури й людина, яка зробила безцінний внесок у розвиток української культури. Тому ми повинні плекати її творчість і не забувати про літературні скарби, які вона нам подарувала».
