19 травня в межах Днів науки відбулася панельна дискусія «Якими мають стати українські університети?». Модератор дискусії Дмитро Шевчук, проректор НаУОА, а спікери: Ігор Пасічник, ректор НаУОА; Олена Єременко, заступниця голови в Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти; Микола Трофименко, ректор Маріупольського державного університету; Микола Трегуб, проректор НТУ «Дніпровська політехніка» і Єгор Стадний, віце-президент Київської школи економіки.
У вступному слові Дмитро Шевчук зазначив, що ця дискусія продовжує цикл розмов про становище сучасного університету, які ініційовані Національним університетом «Острозька академія» і відбувалися й продовжують відбуватися в межах проєктів «Дискусійна платформа «Місія сучасного університету»», «Town and Gown 2.0», що реалізуються в НаУОА.
За словами пана Дмитра, питання про майбутнє українських університетів надзвичайно важливе, оскільки вища освіта сьогодні потрапила у досить складне становище через війну, вимушену міграцію науковців і студентів тощо.
Ігор Пасічник у своєму виступі відзначив декілька основних проблем, які потребують вирішення в українській вищій освіті. Першою є проблема раціонального розподілення коштів на освіту. Нерівномірність розподілу коштів призводить до своєрідного антагонізму між університетами. Другою є необхідність переосмислення маґістерського рівня освіти. Маґістерські освітні програми мають бути інноваційними, різноманітними і розвиватися у тісному зв’язку із науково-дослідною роботою.
«У майбутньому доцільно розвивати модель вищої освіти, яка передбачає творення консорціумів університетів, що об’єднані як окремі юридичні особи на основі сумісної навчальної та наукової складової. У такий спосіб мають творитися освітні екосистеми. У структуру цього об’єднання мають входити чотири кластери: профорієнтаційний, навчально-виховний, науково-дослідний, фінансовий. Український університет має змінити фінансову, академічну та управлінську моделі»,
Олена Єременко звернула увагу на те, що один із ризиків, які не дає можливість розвиватися університетам, є імітація форми. Важливим для українських університетів є усвідомлення впливу. Успішними в Україні є університети, де діє цей принцип, де кожен на своєму місці мотивований і розуміє заради чого він тут.
«Якщо ж говорити про законодавчі зміни, які нещодавно були впроваджені, зокрема про інституційну акредитацію, то ще одним важливим аспектом розвитку українських університетів має стати готовність співпрацювати і приймати допомогу. Національне агентство готове допомагати університетам розбудовувати внутрішню систему якості освіти»,
Микола Трофименко представив бачення розвитку Маріупольського державного університету. Зокрема він зазначив, що місія цього університету, окрім творення центру якісної освіти та науки, полягає в збереженні ідентичності маріупольців.
«Університет готує проєкти відновлення міста. Ідея полягає в тому, що міста має відбудовуватися довкола університету. Основна модель, яку обрав для себе МДУ, – це прогромадський університет (civic university). Ця модель базується на трьох основних ролях ЗВО: університет-інноватор, регіональний центр освіти та досліджень, амбасадор Маріуполя в Україні та світі»,
Микола Трегуб представив основні реформи і складові стратегічного розвитку, які існують в НТУ «Дніпровська політехніка». Зокрема він зазначив, що сучасні університети мають бути освітньо-науковими просторами, які повинні постійно еволюціонувати. Еволюція університетів має передбачати розвиток матеріально-технічної бази, фундаментальної наукової складової, збільшення впливу університетів на суспільство.
«Університети мають передусім розвивати співпрацю з роботодавцями, бути активними гравцями на ринку освітніх послуг, а також вибудовувати ефективну комунікацію всередині академічної спільноти для того, щоб обговорювати зміни й реформи університету»,
Єгор Стадний наголосив на тому, що сучасні університети приречені на високу динаміку розвитку, тому постійно впроваджуються певні зміни.
«Довгі планування мають фасилітаційний характер, вони повинні відігравати роль склеювання спільноти. Саме спільнотність є невід’ємною рисою університету, що передбачає спільні поведінки, самоідентифікацію, які об’єднують окремі елементи та окремих індивідів. Спільнотність має підтверджуватися кожного дня, кожного моменту діяльності університету. Найважливіше не боятися змін як на рівні університетів, так і на рівні державної політики у сфері вищої освіти»,
Під час загальної дискусії порушувалися питання про автономію університетів, наукові ступені, системний підхід у вищій освіті. На завершення модератор зустрічі Дмитро Шевчук поінформував, що нинішня дискусія є своєрідним вступом до нового циклу розмов із експертами в рамках дискусійної платформи «Місія сучасного університету».
