Катерина Бугера – студентка 4-го курсу спеціальності 035.01 Українська мова та література Національного університету «Острозька академія». Нещодавно вона перемогла в обласному етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Ми вирішили поспілкуватися з Катериною про її участь у конкурсі, навчання в Острозькій академії, а також життя в Сумах, звідки дівчина родом.
- Нещодавно Ви перемогли в конкурсі з української мови імені Петра Яцика. Як відбувалася підготовка й безпосередньо сам конкурс?
- Підготовка до конкурсу відбувається впродовж життя, навчання. Багато інформації нам дають на практичних заняттях. За порадами й настановами я могла б звертатися до викладачів кафедри української мови й літератури. Загалом конкурс цього року був набагато складнішим, порівнюючи з попередніми. Ідеться насамперед про психологічний стан конкурсантів. Відбувався конкурс онлайн, ми приєднувалися через Google Meet, мали виконувати завдання з увімкненими камерами. Для цього потрібен дуже хороший інтернет, а відповідно – і світло. По всій Україні були проблеми з електроенергією. Наприклад, я виконувала завдання в Пункті Незламності. Хоч тут не було принтера й іншого необхідного обладнання, журі та члени організаційної комісії поставилися до цього з розумінням. Мені вдалося завершити конкурс і вчасно подати всі завдання.
- Що для Вас означає Острозька академія і що вона дала Вам за вже майже чотири роки навчання тут?
- Острозька академія для мене – це святе місце. Можна бути за тисячі кілометрів, але постійно повертатися – хоча б подумки – до Острога й університету. Згадую про те, що говорили викладачі на парах, повчали, як, наприклад, вчинити в певній життєвій ситуації. Острозька академія навчила мене вчитися, шукати й аналізувати інформацію. У житті дуже допомагає вміння не лише здобути знання, а й користуватися ними. На мою думку, це те, що відрізняє НаУОА від інших закладів вищої освіти України.
- Ви родом із Сум. Як саме дізналися про Острозьку академію і що стало визначальним у виборі вступати саме сюди?
- Про Острозьку академію дізналася, коли мене запросили до Школи юного журналіста. Мене зацікавила літературна творчість, а згодом – українська філологія. Відвідавши День відкритих дверей в Острозькій академії, зрозуміла, що місто й університет мені сподобалися. Після цього вирішила: якщо хочу робити свою справу максимально якісно, то мені потрібно вступати саме до Острозької академії. Рівень викладання тут надзвичайно високий, а Острог – невеликий, тож однозначно спрямовує студентів на навчання.
- У Вашому рідному місті досі залишається непроста ситуація. Як живуть Суми в деокупації?
- Суми були деокуповані ще навесні. Але навіть в окупації місто продовжувало жити максимально, наскільки це було можливо. Зараз Суми теж не завмирають. Улітку-на початку осені місто навіть не відчувало, що розташоване на прикордонні. У районах, які межують із росією, постійно попереджають про вибухи, артобстріли, але якщо перебувати безпосередньо в Сумах, то здається, що ми живемо мирно. Хіба іноді звучать сирени. Але останнім часом, коли почалися масові ракетні обстріли, вимкнення електроенергії, тоді довелося згадати, що в країні триває війна. Та Суми не сумують і продовжують тримати статус найбільш бандерівського міста на Сході України.
- Як Вам вдається навчатися й працювати?
- Моє навчання пов’язане з українською філологією, а робота – зі сферою кінного спорту. Подобається те, що я вивчаю, де навчаюся, і те, що роблю. Це два складники мого життя, які надихають.
- Які б Ви дали поради студентам під час навчання в такий непростий час?
- Постійні депресії, нервові зриви, психологічна напруга дуже виснажують організм. На мою думку, варто слухати викладачів, контактувати з одногрупниками, шукати певні позитивні моменти в усьому. Навчання – це безліч можливостей, не варто пропускати їх через те, що активізувалися росіяни. Їх ми незабаром виженемо з нашої землі. Життя буде тривати, і якими ми будемо в ньому – вибір кожного.
