Сьогодні в Національному університеті «Острозька академія» відбувся захід, приурочений 209-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка – українського мислителя, поета, громадського і політичного діяча, творчість якого стала важливим чинником у формуванні української нації.
Як заначила ведуча заходу, викладачка кафедри української мови і літератури Ірина Рабчук, він за досить короткий життєвий шлях став цілою епохою в нашій історії і нині продовжує консолідувати українців. У часи кривавої війни, яку росія розв’язала проти України, ми особливо відчуваємо дух незламного Кобзаря, чий голос пророче крізь віки закликає кожного з нас до боротьби за свою Батьківщину. Тому найкращий спосіб ушанувати пам’ять митця – читати, осмислювати і популяризувати його твори.
До уваги авдиторії організатори дійства запропонували студентський перформанс «Від Шевченкової весни до перемоги України», під час якого прозвучали пророчі поетичні рядки Великого Кобзаря.
Із вітальним словом з нагоди роковин Тараса Шевченка виступив доктор психологічних наук, професор, Герой України Ігор Пасічник:
«Про Шевченка можна говорити вічно, адже його твори постійно набувають нової семантики, є актуальними зараз і матимуть сенс у майбутньому. Його поезія наповнена експресією, динамікою, революційністю. Це справжній геній і великий пророк, який молився за українців і Україну».
Докторка філологічних наук, професорка кафедри української мови і літератури Світлана Кочерга запропонувала учасникам заходу власну інтерпретацію творчості поета та Шевченка як особистості.
«Той, хто вирвався з кріпацької неволі втішався свободі і віршував посеред ночі. І нарешті він побачив свою скромну книжку – 115 сторінок і вісім текстів. Тут написано: «Кобзар Шевченка» і неповне ім’я Тарас. Усі три слова для нас стали кодом української нації. Книжка вийшла 1840 року, а через сім років вона стала заборонена і вилучена з обігу. Але вірші Шевченка неможливо було зупинити. Йдеться не лише про слово, а про ту вулканічну енергію, яка містилася між рядками, між словами. І цю енергію не можна було не відчути. Сталося неймовірне – відбувся біфуркаційний вибух і Україна народилася як нація. Після цих рядків, здавалось би простих, мелодійних, про красу нашого краю, про любов дівочу народжується Україна. Я переконана, що в кожному з нас є Шевченко. Ми стали доросліші, старші, мудріші і очевидно осягнули ті заповіді Шевченка, які не можна не розуміти, не відчувати особливо зараз – у період цієї страшної війни»,
Острозька академія ніколи не стояла осторонь величної постаті Тараса Григоровича. Відеоролик про те, як відроджений університет вшановував його пам’ять презентувала докторка психологічних наук, професорка, проректорка з навчально-виховної роботи Руслана Каламаж.
«Сьогодні з нагоди дня народження Шевченка ми вирішили показати вам невеликий архівний ролик, де можна побачити, як попередні покоління Острозької академії творили слово Великого Кобзаря. У ньому розповідається про встановлення рекорду України з найбільш масового читання поезії Шевченка у 2013 році. У 2014-му Острозька академія отримала свій перший статус рекордсмена, ставши єдиним українським університетом, який потрапив у книгу рекордів Гіннеса у номінації «Найдовший марафон читання», присвяченого 200-річчю з Дня народження Тараса Шевченка. Починаючи із 27 лютого, студенти безперервно читали вірші Тараса Шевченка. Відтак за 456 годин, зафіксованих на хронометрі, близько трьох тисяч учасників перечитали «Кобзар» 45 разів, а це – 11 250 творів. Також у відеоролику міститься невеликий коментар співробітників Музею історії Острозької академії. Я переконана, що ми незабаром вставимо ще один рекорд Гіннеса і він буде присвячений нашій перемозі»,
Тарас Шевченко – автор поезій, які перекладені понад 100 мовами світу, зокрема японською, корейською, арабською і навіть есперанто. Під час дійства Кобзарів Заповіт, що об’єднував і об’єднує покоління українців обов’язком щодо власного народу, закликом до його визволення і твердою вірою у краще майбуття зазвучав у виконані студентів факультету романо-германських мов польською, німецькою, англійською, французькою та іспанською.
Фінальним акордом дійства стало спільне виконання рядків твору «І мертвим, і живим…», у якому Шевченко порушує проблему національної гідності, честі й відповідальності перед народом, закликає до критичного перегляду історії та об’єднання заради українського відродження.
