До дня пам’яті жертв Голодоморів у Національному університеті «Острозька академія» 29 листопада відбулася відкрита онлайн-лекція доктора історичних наук, професора кафедри історії ім. проф. М.П.Ковальського, Володимира Трофимовича на тему «Геноцид: сталінський задум та його виконання. Реакція світової спільноти на Голодомор 1932-1933 рр.».
Під час лекції спікер розповів про основні причини та наслідки Голодомору, чому голод називають штучним і чи можна вважати його геноцидом проти української нації.
Володимир Трофимович каже:
«Голодомор 1932-1933 років був цілеспрямованим знищенням народу, тобто геноцидом. Уперше в історії людства конфіскація продовольства застосувалася державою як зброя масового знищення її власного населення з політичною метою. Охоплені лихоліттям райони перетворилися на гетто, приречені на смерть і самознищення. Кремлівські верховоди пов’язали українське селянство з націоналізмом як загрозу імперським інтересам. Етноцид був спрямований проти більш динамічної, працездатної, а, отже, більш конкурентоспроможної та більш заможної нації, що цивілізаційним способом співжиття становила загрозу аморальному та варварському».
Пан Володимир наголошує, що Голодомор важко осмислити, адже потрібно знайти діям його організаторів раціональне пояснення, виявити їх логіку та політичний інтерес. Також, за словами Володимира Трофимовича, після Голодомору українці перетворилися на постгеноцидну націю, а найменші прояви самоідентифікації сприймалися як націоналізм і петлюрівщина.
«Голодомор не просто фізично винищив українців. Він також зруйнував традиційний сільський уклад і народну релігійну культуру, яку замінили нові радянські традиції. З українських сіл зникли сімейні реліквії та коштовності, давні козацькі артефакти. Колись заможне та потужне українське селянство було знищене і розтоптане. Старше покоління не мало чого передати нащадкам: ані землі, ані власності. Терор голодом вселив в українське суспільство панічний страх. Про Голодомор мовчали, бо боялися, що сама згадка про це жахіття зможе накликати біду на родину. Перервалися культурна традиція і пам’ять, те, що сприяє відтворенню спільноти в межах національної ідентичності. Постгеноцидне покоління було виховане вже в радянському дусі»,
Наприкінці лекції Володимир Трофимович зазначив: вшанування пам’яті жертв є нагадуванням для нинішнього покоління борців за незалежність України, що вони є послідовниками нації, яку Росія намагалася знищити упродовж історії. Тому важливо розуміти, що українці – не перше покоління, яке боролося з цим злом.
Більше матеріалів за цією темою:
