Експертка з розвитку читацьких спільнот, випускниця спеціальності “Журналістика” Національного університету “Острозька академія”, Ірина Гоюк – одна із 30 лауреатів проєкту “30 до 30” Георгія Ґонґадзе. Про це свідчить стаття на сайті The Ukrainians про спецпроєкт “30 до 30”: 30 до 30. Хто творить майбутнє українських медіа (theukrainians.org) Премія імені Георгія Ґонґадзе – нагорода для незалежних журналістів, заснована 2019 року Українським ПЕН у партнерстві з Києво-Могилянською Бізнес-Школою та виданням “Українська правда”.
Представляємо Вашій увазі інтерв’ю з Іриною. Вона відповіла на кілька запитань і дала поради для журналістів-початківців:
1. Розкажеш детальніше про свою професію?
З весни 2019 року я працюю менеджеркою проєктів у громадській організації Media Development Foundation. Ми прагнемо розбудувати здоровий медійний ринок у регіоні. Тому і створюємо різні освітні програми, проєкти і заходи, щоб цьому сприяти. У нас є три цільові аудиторії: журналісти-початківці, досвідчені журналісти і редактори, а також медіаменеджери.
Зараз я запускаю освітні програми для керівників відділів у медіаорганізаціях (наприклад, курс для комерційних директорів у медіа). І часом пишу про медіа як бізнес для Adsider і IJNET.
Влітку минулого року я пішла з MDF на пів року, щоб розвивати мембершіп на hromadske.ua. Моя задача полягала в тому, щоб збільшувати кількість людей, які фінансово підтримують медіа, а також підтримувати цих людей, щоб вони хотіли залишатися у спільноті друзів hromadske якнайдовше (і регулярно докладались до фінансування медіа, а не одноразово).
Я тішуся, що все більше українських незалежних медіа почали працювати над розвитком культури фінансової підтримки медіа авдиторією, це важливий крок, який у перспективі допоможе цим медіа менше залежати від реклами чи грантів.
Часто люди не розуміють, чим я займаюсь, коли розповідаю про свою роботу. Тому відповідаю, що займаюсь освітніми програмами для медійників і медіаменеджерів, а також допомагаю медіа у роботі з читачами.
2. Чому ти обрала людей? (Роботу з людьми)
Тому що у мене це вдається найкраще. Один з моїх керівників якось сказав, що у мене “communication gift”. Він мав на увазі, що у мене чудово вдається налагоджувати зв’язки з людьми, спілкуватися з ними, розуміти їх і їхні потреби, допомагати їм, а також отримувати від них те, що мені потрібно. Я теж це розумію, тож намагаюсь працювати там, де можу використовувати свої сильні сторони.
3. Яка зустріч була найбільш цінною для життєвого/ робочого досвіду?
З командою MDF. Завдяки їм я зрозуміла, чим хочу займатися і що мене драйвить.
4. Як навчитися планувати все до деталей і бути успішним у цьому?
Не думаю, що можу сказати щось нове. Зазвичай я просто сідаю і займаюсь плануванням: розписую глобальні цілі на рік, чого хочу досягти, потім планую роботу на три місяці, потім на місяць. Кожного понеділка сідаю з блокнотом і прописую задачі на тиждень. Кожні три місяці переглядаю на якому я етапі і корегую цілі/задачі, відповідно до моїх пріоритетів. Це має бути гнучка система, щоб вона працювала.
Будь-яку велику ціль можна досягти, якщо розкласти її на конкретні дії і кроки, які потрібно зробити. І просто робити те, що потрібно.
5. Як запустити власне онлайн медіа в себе вдома? Які є поради для початківців у журналістиці?
Я поки не готова робити гайд із запуску онлайн-медіа. І не думаю, що кожному варто прагнути запускати медіа у себе вдома. Можна стежити за проєктами АБО. Вони допомагають у запуску гіперлокальних медіа.
Щодо порад, то вона одна: вчіться у найкращих. Ви можете роками працювати з некомпетентним редактором, потім очолити редакцію і все ще не вміти працювати за професійними стандартами, публікувати нікому не потрібні тексти і розповсюджувати неперевірену інформацію. Щоб цього уникнути, раджу напроситися на стажування у професійну редакцію, на кшталт Української правди, hromadske, Радіо Свободи чи будь-яку іншу, де дотримуються професійних стандартів на практиці. Або ж податися на якусь з освітніх програм MDF і отримати доступ до людей, які роблять професійну журналістику. Вони дадуть розуміння основ, яке, на жаль, рідко дає навчання в університеті.
6. Що б ти собі сказала, якби зустрілася з Ірою 18 років?
“Живи так, ніби перешкод чи обмежень не існує. Пробуй, навіть якщо страшно і переконана, що у тебе нічого не вийде. Якщо ж нічого не вийшло з першого разу, пробуй знову. З часом виходитиме краще”.
Я завжди боялась провалів, боялась здатися недостатньо розумною/професійною/талановитою. Хоча провалів неможливо уникнути, якщо серйозно чимось займатися і шукати нові підходи до розв’язку якихось проблем. Їх краще сприймати як частину навчання. Хтось казав, що робити помилки - нормально, ненормально - робити двічі ті самі помилки. Я з цим погоджуся.
І ще сказала б собі йти за радістю, за тим, що драйвить і надихає. У такі моменти відчуваю себе на своєму місці. Завдяки цьому підходу я й потрапила у спецпроєкт “30 до 30. Хто творить майбутнє українських медіа”. Я просто йшла за тим, що перехоплювало подих і викликало щирий інтерес і бажання розібратися, як це працює.
7. Наскільки розвинена медіаграмотність в Україні та Європі? Чому прийшла ідея запустити саме такий курс?
Це не дуже важлива частина моєї роботи. Якщо згадати більш важливий курс, то ми з MDF створили безкоштовний онлайн-курс для журналістів, які пишуть на чутливі теми. Крім порад, як професійно писати про представників різних верств населення, там є й основи, які важливо засвоїти кожному, хто працює у медіа з контентом: від сторітелінгу до дистрибуції.
8. Яка твоя роль в енергетичному секторі?
Влітку минулого року мені стало цікаво, а чи є життя поза сферою медіа. Тож пішла працювати в аналітичний центр, який прагне покращити прозорість енергетичного сектору. Команда займається дослідженнями та консультаціями щодо інформаційної політики, енергетики, безпеки та інвестицій. Я займалась освітніми програмами, запустила курс з англійської мови для енергетичних ринків. Та за декілька місяців зрозуміла, що мені бракує медіа у житті, тож перейшла на hromadske, щоб розвивати їхню мембершіп-програму.
9. Чому працювати в команді крутіше, ніж наодинці?
Кому як. Я б не стверджувала, що працювати у команді крутіше, ніж наодинці. Іноді краще й ефективніше працювати без людей. Та якщо команда професійна, то це чудова можливість зробити справді корисний проєкт для якоїсь групи людей. У кожного члена команди є якийсь свій досвід, своя експертиза, свої вивчені уроки з попередніх проєктів, свої сильні і слабкі сторони. Таке середовище допомагає створювати цінні проєкти чи продукти.
Я чергую. Часто працюю сама, потім, коли вже маю якісь напрацювання, то йду до експертів, які допомагають мені покращити і допрацювати мої ідеї. Це дуже цінна можливість. Взагалі, можливість працювати з людьми, які добре роблять свою роботу, це чудовий спосіб побачити свої ж зони росту.
10. У якій сфері плануєш працювати надалі?
У медіа.
11. Що дала Острозька академія в твоєму професійному й особистісному розвитку?
Свободу експериментувати. Навчаючись в ОА, я могла робити онлайн-видання на Волині, розвивати дебатний клуб, їздити на десятки різних навчань для журналістів і подорожувати. На 3 курсі університету мені дозволили поїхати на рік у Ригу за програмою Erasmus, де я змогла нарешті вивчити англійську. На роботу мене взяли, зокрема, завдяки моєму рівню володіння англійської.
Не впевнена, що у мене вдалося б стільки всього перепробувати і отримати так багато різних корисних досвідів під час навчання, якби не ця свобода, яка у мене була в ОА.
Уся спільнота Національного університету “Острозька академія” вітає Ірину Гоюк із таким досягненням і бажає нових звершень, професійного й особистісного розвитку!
