До 150-річчя Василя Стефаника катедра української мови і літератури Національного університету «Острозька академія» та гурток «Genius Loci» організували віртуальний перформанс «Серце». Захід відбувся 17 листопада, у ньому брали участь студенти та викладачі Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарного менеджменту.
“Людська скорбота, туга і журба. У цих трьох потічках скупане слово Василя Стефаника. Цьогоріч ми відзначаємо його ювілей. Своє покликання Василь усвідомив ще студентом. Трохи старший за вас він уже чітко розумів, що хоче бути письменником, має ним бути, мусить. І тоді ж написав своє кредо: «Амбіції»”,
Зустріч складалася з трьох тематичних блоків: «Музей», «Бібліотека» і «Театр». У першому студентки 3-го та 4-го курсів зачитали тексти відомих новел автора: «Амбіції» та «Гріх». Блок «Бібліотека» познайомив із найцікавішими романами про Василя Стефаника: «У своїм царстві…» Романа Піхманця, «Кров на чорній ріллі» Романа Горака та «Троянда ритуального болю» Степана Процюка. Присутні мали змогу почути уривки з цих текстів. Група «Театру» зуміла створити перформанс на основі новели «Пістунка». Навіть у форматі «міні-міт-вистава» актори та акторки змогли передати атмосферу Стефанівського твору. Особливо яскраво проявили себе Ірина Шиліпук, Ніна Глинюк, Ірина Дригайло, Олександр Садовський. Для більшості з них це стало першим, але доволі вдалим кроком у театральний світ.
Однією з ідейних натхненників імпрези стала Олександра Вісич, професорка кафедри української мови і літератури. Саме її режисерський задум допоміг утілити в реальність зворушливу картину життя однієї покутської сім’ї. Кульмінаційний момент зустрічі – візуальний ряд із музичним супроводом Мар’яни Садовської. Пісні у її виконанні були наскрізними під час усього заходу.
“Постать Василя Стефаника, на жаль, для багатьох і досі залишається обмеженою кількома цитатами зі шкільних підручників. Проте саме цей захід допоміг мені побачити митця дещо по-новому: дозволив почути голоси його героїв, розділити з ними їх біль, тримати за руку тоді, коли боліло... А також зазирнути за лаштунки його особистих переживань, що не можуть не залишити після себе особливого, інколи дещо терпкого сліду”,
Наприкінці зустрічі розіграли книгу Василя Стефаника «І чого ти, серце моє…». Впевнені, що дарунок стане провідником у таємничий психологійний світ автора. Захід допоміг присутнім дещо змінити своє ставлення до постаті та викликав цікавість до творчості письменника.
Експериментальний перформанс став відкриттям для багатьох. Такий формат – це нові можливості пізнання літератури та чудовий спосіб згуртувати колектив. Впевнені, що ця подія надовго закарбується у нашій пам’яті.
