23 листопада ми вшановуємо пам'ять жертв голодоморів в Україні. Національний університет “Острозька академія” щороку проводить низку заходів, присвячених цій даті. Схиляємо голову перед співвітчизниками, які загинули у ті страшні роки і перед тими, хто живе сьогодні із жахливими спогадами про національну та особисту трагедію.
Пропонуємо до Вашої уваги книгу письменниці Олени Звичайної «Миргородський ярмарок», яка побачила світ 2015 року у видавництві Національного університету “Острозька академія”. Ім’я письменниці Олени Звичайної (Дельгівської, у заміжжі – Джуль) практично невідоме в Україні. За словами професора Петра Кралюка, це одна з «білих плям» в історії нашої літератури і водночас – вияв кричущої несправедливості. Адже за рівнем таланту цю письменницю можна порівняти з класиками української літератури ХХ ст.
Народилася письменниця в інтелігентній родині в місті Проскурові (нині – Хмельницький) у 1902 р. Батько її був адвокатом, мати – вчителькою. Олена закінчила гімназію в Харкові з відзнакою, навчалася у Київському інституті народної освіти. Вийшла заміж за учасника національно-визвольної боротьби М. Джуля, якого було репресовано і заслано як «ворога народу». Літературну діяльність Олена Звичайна почала в 1942 р. Емігрувала спочатку до Німеччини, потім до США. Саме в еміграції були опубліковані її твори – збірки оповідань «Оглянувшись назад…» (1954); повісті «Золотий потічок з голодного Харкова» (1947), «Селянська санаторія» (1952), нарис «Миргородський ярмарок» (1953), романи «Страх» (1958), «Ворог народу» (1966) та інші.
Одним із найкращих творів Олени Звичайної є оповідання або ж міні-повість «Миргородський ярмарок». Події оповідання відбуваються в Миргороді – місті, яке стало, завдячуючи Миколі Гоголю, літературним символом. А за часів радянської влади перетворилося у «всесоюзну здравницю», «санаторійну зону». І ось у цьому Миргороді, де ніби зберігається пам’ять про гоголівських персонажів, «зустрічаються» ситі радянські номенклатурні курортники й опухлі від голоду українські селяни, які продають тут артефакти своєї культури – вишивані сорочки, плахти і т. д. Курортники, відповідно, за безцінь купують ці вироби.
«Миргородський ярмарок – це й трагедія на фоні голодних смертей і водночас прощання з традиційною українською селянською культурою, яку нова радянська еліта цинічно використовує», – зауважує Петро Кралюк.
Ідея перевидання «Миргородського ярмарку» належить справжнім українським патріотам, які з сорокових років проживають у далекій Канаді, – родині Соколиків. Завдяки їхнім старанням вийшли у світ такі твори, як: «Волинь», «На коні білому, на коні вороному», «Віднайдений рай», «Марія», «Чого не гоїть вогонь» тощо. Твори Уласа Самчука, і пропонований читачам «Миргородський ярмарок» побачили світ саме в Національному університеті «Острозька академія».
Прочитати книгу ви можете за цим покликанням:
