Спудеї Острозької академії не сидять на місці, а відкривають для себе інші університети в різних країнах. Студентка третього курсу факультету міжнародних відносин Олександра Вако стала однією з чотирьох українців, яких відібрали за конкурсом у Програмі співробітництва між Міністерством освіти і науки України та Міністерством освіти Словацької Республіки.
Програма полягала в отриманні стипендії на короткотермінове навчання в одному з ЗВО Словаччини за спеціальністю (на вибір студента) з метою поглиблення професійних вмінь, а також налагодження зв‘язків між словацькою та українською молоддю.
Про навчання та університет
Я навчалася у Державному Університеті ім. Матея Бела в місті Банська Бистриця 3,5 місяці, бо семестр у Словаччині коротший, ніж в Україні. Була студенткою факультету політичних студій і міжнародних відносин.
Університет ім. Матея Бела набагато більший за Острозьку академію, бо там майже 15 000 студентів, і корпус кожного факультету за розміром такий, як вся наша академія. Найбільша різниця між університетами, мабуть, у тому, що тут, у нас, всі звикли вітатися між собою. Викладачі, декани, проректори та ректор майже знають кожного спудея в обличчя. А в Словаччині не прийнято вітатися із деканами, ректором, якщо ви близько не знайомі.
Найголовніші відмінності навчання: острозькі студенти мають більше професійних і загальних знань, ніж словацькі. Але словаки мають більше часу на себе, друзів і сім'ю, бо навчаються вони менше(3-4 дні в тиждень). Семестри там коротші, бо всі студенти орієнтовані на роботу вже з першого курсу, а університет намагається їм в цьому сприяти довшими канікулами.
Студентське життя там мені розмальовували українці, які вступили туди після школи. Загалом, в університеті немає студентського самоврядування, яке дуже близьке мені в Острозькій академії. Але я мала можливість спробувати себе у спорті, культурі і подорожах усією групою обмінної програми.
Дозвілля
Вільного часу в мене було багато, бо навчальний процес там не завантажує студентів так сильно, як в Острозі. Найбільше я намагалася практикувати мови, і кожного дня треба було говорити словацькою, англійською, польською і навіть німецькою. Спробувала себе як репетитор російської для дівчини з Польщі і як перекладач для тих словацьких викладачів, яким складно було пояснити предмет англійською. Наприклад, для студентів із Туреччини. Звісно, багато подорожувала країною і за її межами.
Адаптація у Словаччині
Адаптуватися мені не було дуже важко, бо я із Закарпаття, а всім людям звідти Словаччина близька. Та й мову розуміла на сто відсотків, лиш говорила спочатку небагато. Звісно, допомогли українці, яких там багато. Тому словаки ставилися до мене, як до своєї. А потім поляки, турки, італійці... Загалом, дискримінованою я себе не відчувала, навпаки, ніби провчилася там не один рік. Перевагою було і те, що багато словаків володіють англійською.
Враження
Мені важко описати всі враження, бо вони неоднозначні. Я б повернулася туди ще раз чи принаймні хотіла б провчитися там весь семестр, а не більшу його половину, але їх навчання мені б не підійшло через те, що рівень знань бакалаврів справді не надто високий і немає філософії волонтерства і студентського самоврядування, без чого я себе не уявляю. Але це була чудова нагода приділити час своєму саморозвитку і побачити багато нового, бо країна дуже гарна.
Поради для студентів
Не бійтеся і їдьте хоча б кудись. Звичайно, вибір країни має значення, але де б ви не поїхали за обміном Вас всюди затягне міжкультурне середовище, а серед представників різних національностей завжди легше адаптуватись, ніж справді одному українцю серед словаків, наприклад. І, звісно ж, не забувайте повертатися назад, щоб ділитися в Острозі своїм закордонним досвідом.
