У Національному університеті “Острозька академія” п'ятого березня відбулося засідання міжнародного круглого столу “Quo vadis, українцю?”. Захід присвячений результатам дослідницького проекту «Соціальний профіль трудового мігранта з України», реалізованого Центром соціальних досліджень Національного університету «Острозька академія» з ініціативи Foreign Personnel Service й Польсько-української господарчої палати в рамках соціальної кампанії «Партнерство та працевлаштування» (partnerstwo.info).
Мета круглого столу – об’єднати зусилля науковців, експертів, бізнесменів, представників державного та громадського секторів для аналізу напрямів, викликів і тенденцій трудової міграції з України, аби напрацювати оптимальні рішення задля захисту прав українських мігрантів, популяризації конструктивних практик рекрутації й працевлаштування громадян України за кордоном, зокрема у Польщі, а також повернення українців на Батьківщину.
«Зазвичай університети в Україні займаються дослідженнями з власних наукових інтересів та досить рідко на замовлення ззовні. Наш дослідницький проект став можливим завдяки розвитку організації Foreign Personnel Service, яка вирішила набагато глибше дослідити проблеми української трудової міграції. Допомагала нам у цьому Польсько-українська господарча палата. Це яскравий приклад для українського бізнесу як можна співпрацювати з університетськими центрами чи лабораторіями задля дослідження та вирішення певних проблем. Нам було дуже цікаво проводити це дослідження, оскільки ми отримали новий досвід та змогли долучитися до соціальної кампанії «Партнерство та працевлаштування», яке допомагає нашим громадянам адаптуватися до нових викликів та умов праці за кордоном», — коментує координатор дослідницького проекту «Соціальний профіль трудового мігранта з України» Віталій Лебедюк.
За словами голови Комітету з питань міграції та працевлаштування Польсько-української господарчої палати Павела Кулаги, не секрет, що кожна п'ята польська фірма працевлаштовує українців. І ця тенденція не спадатиме й упродовж наступних років. Проте, наприкінці 2018 року українські мігранти, а разом з ними й польські роботодавці, із напруженістю очікували на відкриття трудового ринку Німеччини. Для мігрантів — це шанс на вищі заробітки, але для польських підприємців такий крок означає відтік сумлінних і працьовитих українців до сусідньої країни, а як результат — значний дефіцит робочих рук.
“У дослідженні ми намагалися прослідкувати настрої й очікування українських трудових мігрантів. Тому цільовою групою обрано українських громадян, які вже мали досвід роботи в Польщі. Чи обиратимуть вони Польщу й надалі? На які зустрічні кроки очікують з боку роботодавців, агентств із працевлаштування і приймаючої держави? Що впливатиме на рішення трудового мігранта продовжити своє перебування в Польщі? Над результатами опитування варто замислитися не лише польській стороні. Занадто красномовними є причини вирушення українців на заробітки, основною з яких залишається економічне становище у власній державі. Водночас, не може не тішити причина відмови від виїзду за кордон, що зустрічалася нам у відповідях, а саме — “маю роботу в Україні”. З огляду на добросусідські відносини між нашими державами, Польщі було б набагато приємніше на рівних конкурувати з Україною у боротьбі за робочі руки”, — зауважує Павел Кулага.
Із результатами дослідницького проекту «Соціальний профіль трудового мігранта з України» можна ознайомитися тут.
