В вас мудрість вічна і любов жива...
А хтось же вас народжував, слова,
Хтось ті суцвіття звуків винаходив,
Що стали потім мовами народів.
Станіслав Тельнюк
24 травня — день, коли всі слов’янські країни щорічно приєднуються до вшанування пам’яті Кирила та Мефодія, рівноапостольних, просвітителів, проповідників християнства та творців слов’янської абетки.
В Україні подію почали відзначати на офіційному рівні з 2004-го року. У Чехії та Болгарії традиція вшанування Дня слов’янської писемності й культури має давнішу традицію. Утім, у нас програма святкування є особливо насиченою в кожному регіоні неньки: 24-го травня відбуваються різноманітні наукові форуми, фестивалі, виставки, книжкові ярмарки, поетичні читання та інші культурні заходи. Символічно, що саме сьогодні учні шкіл усієї України складали ЗНО з мови.
До вшанування пам’яті святих Кирила та Мефодія вже не вперше приєднується й Острозька академія.
Хто може сказати більше про писемність, розвиток та зміни в мові, у власному мовленні, як не філологи та історики? Ми опитали студентів різних курсів філології та літературної творчості та дізналися, наскільки змінилося їхнє ставлення до мови з моменту вступу до академії, що нового для себе відкрили та про вплив на них альма-матері.
«Моє ставлення до мови кардинально змінилося. Якщо раніше я сприймала мову як засіб спілкуваня, то зараз у це поняття вкладаю набагато більший сенс. Коли мене запитували раніше про те, чому я обрала українську філологію, моя відповідь була простою: „Знання рідної мови зайвим не буде“. Зараз я розумію, що вивчення української мови — не лише необхідна річ. Вона панує скрізь, і це відкриває для мене нові перспективи у майбутньому», — розповідає студентка першого курсу спеціальності «Українська мова і література» Маріанна Шкрабій.
«Навчаючись у школі, я могла собі багато чого дозволити під час мовлення (у межах розумного, звичайно). Ми майже не звертали уваги на використання суржику, правила орфоепії нас оминали (знали лише вИпадок, чорнОзем, фОльга та інші елементарні слова). Але, вступивши на літературну творчість, виявилося, що не все так просто, як гадалося. Після того, як на першій практичній нам показали список наших помилок і почали віднімати за це бали, ми зрозуміли, що „влипли“. За цей рік ми значно покращили свої знання. Тепер ніхто не скаже „дійсно“ чи „аналогічно“, але нам ще є над чим працювати, звичайно. І коли на початку ми відразу поспішали усіх виправити, почувши щось не те (ми ж уже знаємо, як правильно ), то тепер просто закочуємо очі і намагаємося промовчати», — жартома каже Марічка Буднік, студентка першого курсу літературної творчості.
«Моє ставлення до української мови не змінилося докорінно, радше воно стало більш прискіпливим та педантичним. До вступу в Острозьку академію я розмовляла винятково українською мовою, проте, як виявилося, з численними помилками. Сьогодні ж їх поменшало. Навчання на спеціальності „Українська філологія“ допомагає мені навчитись ідентифіковувати мовні помилки, уникати їх та постійно помічати у мовленні інших, теле- та радіопередачах тощо (що часто-густо дратує). Загалом намагаюсь удосконалювати своє мовлення, у чому мені допомагають такі курси як: сучасна українська літературна мова, практикум з виразного читання та риторика», — ділиться враженнями студентка другого курсу української філології Юлія Галапач.
«Коли ти потрапляєш у якесь середовище, хочеш ти того, чи ні, але все ж змінюєшся. Я, вступивши в ОА, відчула це на собі. Не можу сказати, що в школі не любила мову, однак саме тут відкрила її з іншого боку. Коли ти щодня говориш про одне й теж, але з різних поглядів, то починаєш розуміти, що ти ніби є частиною того всього. І я особисто намагаюся виховувати в собі культуру мовлення. Навіть якось з подругою запровадили квест: одна мовна помилка — 5 присідань, тоді справді дуже добре почала фільтрувати те, що кажу. А взагалі розумію, що є різниця між тим, як я говорила до університету, і тим, як я розмовляю зараз, але ще є куди рости. Головне — вчасно зрозуміти, що я не задавлюю своєю правильністю всіх, хто мене оточує», — відверто мовить Вікторія Кухарська, студентка третього курсу спеціальності «Українська мова і література».
«Однозначно ОА не вплинула докорінно на моє ставлення до мови, тому що я вступала на літтворчість „за покликом душі“ і мову любила завжди. Моє мовлення не змінилося після вступу тим паче — хіба що зараз я значно менше послуговуюся діалектом, але це вплив Острога, а не академії, в Острозі просто так не говорять. Тому відчуття якоїсь різниці „до й після вступу“ в мене немає», — поділилася деталями крізь призму власного досвіду магістрантка Христина Семерин.
«Багато моїх знайомих знають і бачили, як нелегко мені дався той вступ в ОА. Річ у тім, що я приїхала із Південно-Східної України, то ж рідною мені є російська. Одна із одногрупниць лише на 3 курсі зізналася, що спочатку деколи не розуміла мого швидкого російського мовлення (а я і не підозрювала). Натомість зараз вільно спілкуюся українською у всіх сферах життя. Щодо „писемності“, то письмово, наприклад, у науковій сфері набагато легше висловити думку саме українською. Якщо говорити про те, що дала мені ОА, то це, звісно, практику, практику і ще раз практику, а окрім того, багато „розривів шаблону“ щодо грамотного використання тих чи тих лексем, наголосів, зворотів тощо», — ділиться студентка 3 курсу літературної творчості Віолета Немикіна.
