У Національному університеті «Острозька академія» 15 лютого відбулася презентація книги «Амстердам-Київ. І трохи святого Миколая» української письменниці, лауреатки міжнародного конкурсу «Гоголь—фентезі», літературного конкурсу видавництва «Смолоскип», аспірантки Університету Тасманії (Австралія) Галини Рис.
Книга «Амстердам-Київ» буде цікава усім, хто замислюється над темами дружби і кохання, сімейної злагоди та насильства в сім’ї, мистецтва заради мистецтва та мистецтва бути людиною, волонтерства та любові до ближнього. Текст Галини Рис — своєрідна постмодерна гра, яка заохочує читача замислитися над ієрархією стосунків «письменник-читач» у часи співіснування друкованої та електронної книги.
«Зазвичай, я пишу про те, що мене найбільше хвилює. У своїх текстах я часто шукаю відповідей на складні запитання, котрі виникають внаслідок читання філософських книг та спілкування з людьми. Як і в кожного письменника у мене є улюблені теми, як от: різновиди дружби, самотність, конструювання власної ідентичності, вплив оточення на формування особистості. Однак часом я намагаюся вийти за межі цих тем і переосмислити гострі соціальні проблеми, які видаються мені актуальними на цей момент. Наприклад, в останній моїй книзі «Амстердам-Київ. І трохи святого Миколая» (видавництво «Discursus»), окрім інших тем йдеться також про насильство в сім’ї, зокрема я розглядаю приклади фізичного та емоційного насильства. Хоча ця тема не є мені близькою, я все ж намагаюся краще її зрозуміти та заохочую читачів замислитися над цією проблемою. У моїй новій книзі йдеться про Миколая, єпископа Миролікійського і про те, яким його бачили його сучасники та як його бачимо ми — українці котрі живуть на початку двадцять першого століття. Миколай тут зображений як реальна історична постать і водночаз як символ доброчинності та волонтерства. Книга має на меті спонукати читачів замислитися над такими запитаннями: ким Миколай є для нас? Що спільного між Миколаєм та сучасними волонтерами? Яким чином ми можемо допомогти ближньому в біді? А також, чи можливо допомогти людині проти її волі? Де закінчується межа людських можливостей і починається диво? Іншими центральними темами книги є пошук балансу між кар‘єрою та особистим життям у часи стародавні та сьогодні, складна доля митця, і різні грані дружби між чоловіком і жінкою. Щодо другорядних тем, «Амстердам-Київ» переосмислює те які ролі читач і письменник відіграють у житті одне одного в часи соцмереж та стрімкого розвитку цифрових технологій. Книгу я написала саме зараз тому, що на мою думку сьогодні Україна як ніколи потребує людей котрі на волонтерських засадах інвестуватимуть свої час та енергію у дітей, підлітків та всі інші категорії людей котрі потребують уваги і підтримки. Адже, як ми знаємо, Миколай був не лише чудотворцем котрий заступався за дітей, але й покровителем людей різних професій, включно з поетами, мандрівниками та вояками. Окрім того, думаю варто говорити про роль митця у сучасному українському суспільстві та про труднощі, з якими зіштовхуються сучасні письменники і художники. Наприкінець, мені хотілося написати життєствердну книгу, яка підніматиме людям настрій і вселятиме надію. Думаю, саме таких книг ми зараз потребуємо», — зазначила Галина Рис.
Народилася письменниця у Львові, отримала освіту художника-ілюстратора та літературознавця, закінчила магістратуру у Вільному університеті Амстердама за фахом «Візуалізація літератури». Зараз здобуває ступінь кандидата наук в Університеті Тасманії в Австралії, працює над дисертацією на тему насильства в дитячій літературі. Галина Рис пише прозу в стилі магічного реалізму для дорослих, підлітків і дітей, є авторкою повістей «Терапія Сновидінь» і «Подорож до Котанії», а також роману «Намалюй мене пташкою», який вийшов друком у видавництві Discursus.
На зустрічі письменниця поділилася секретами написання художніх та наукових творів, результатами свого наукового дослідження з педагогіки та літератури на тему: «Бачення насильства в ілюстрованій дитячій літературі», які відображають порівняльну характеристику української та австралійської літератур.
«Я пишу тому що мене захоплює сам процес написання художньої прози, а також тому що люблю бачити захоплені й щасливі очі людей, котрі щойно прочитали чи послухали про вигадані мною світи. Словом, люблю приносити людям радість. Тому я не належу до тих письменників які чекають на натхнення. Як тільки у мене з’являється вільний час я сідаю і пишу», — додала пані Галина.
