Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року відповідно до тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.
Історія свята сягає ще далекого 1952 року. 21 лютого цього року у Бангладеш (Східний Пакистан) державна влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які протестували проти заборони уряду використовувати у країні свою рідну —бенгальську мову. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за мовну ідентичність. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосила 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці. Сьогодні у світі існує близько 6000 мов. На жаль, майже половина з них знаходяться під загрозою зникнення. За весь час свого існування українська мова теж зазнавала злети і падіння, але завжди залишалася найкращою і наймилішою.
У Національному університеті «Острозька академія» вже вкотре проводяться вшанування рідної мови. Цьогоріч студенти запланували велику кількість цікавих та незвичних акцій, серед яких «Декламація поезії», «Відкритий мікрофон», «Моя розповідь», «Філологічні онлайн-тести», «Конкурс читців» та багато інших.
Унікальний захід провели у студентсько-викладацькому храмі преподобного Федора Острозького Національного університету «Острозька академія», читаючи відому молитву «Отче наш» різними мовами світу. Загалом прозвучали 14, серед яких китайська, італійська, єврейська, російська, польська, угорська та інші.
«Святе Письмо одвічно об’єднувало народи всього світу. Сьогодні студенти Острозької академії продемонстрували, що якою б мовою ти не говорив, потрібно її любити, плекати і поважати. Адже саме за допомогою слова ми можемо звернутися до Бога, аби поділитися з Ним своїми душевними переживаннями, поросити підтримки і благословення»,
«Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат багатолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова функціонує і розвивається тільки в людському суспільстві. Це найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління. Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Потрібно шанувати і любити рідну мову, піклуватися про неї, захищати, розкривати для себе її велич й могутню силу. Бережімо її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!»,
