Віталій Щепанський — представник сучасної гуманітарної школи Острозької академії руйнує стереотипне уявлення про науковця, який має увесь час проводити у стінах бібліотеки. Віталій відкриває нові наукові горизонти за межами України, активно долучаючись до різних дослідницьких проектів. Взимку науковець вивчав специфіку діяльності проекту National Geographic у...Шрі-Ланці.
Віталію, розкажіть, чим Вас зацікавила Шрі-Ланка?
Мене давно цікавили країни Азії, ми мало про них знаємо, мало вивчаємо, хоча тамтешні культурні традиції варті того, щоб про них знали українці. Освічена людина повинна розуміти, як влаштований світ, який світогляд у людей у різних куточках планети. Крім того, подорожі завжди насичують новими досвідами, допомагають розвиватися, вдосконалюватися. Науковцеві просто необхідно виходити за межі простору, в якому він працює, щоб бачити нове. Без цього навіть до студентів складно йти, адже вони сьогодні дуже мобільні, хочуть чути не зужиту інформацію від викладача.
Під брендом National Geographic більшість читачів традиційно впізнає телеканал, де транслюються пізнавальні програми природничого та технічного спрямування. Проте це лише частинка великого проекту, який об’єднує часопис, телеканал, Інтернет-платформи, пабліки у соціальних мережах, дослідницькі програми. Як Вам вдалося долучитися до цього проекту?
Сьогодні різних програм є безліч. Про можливість дослідницької подорожі на Шрі-Ланку я дізнався із сайту National Geographic. Взагалі постійно моніторю різні сайти з освітніми можливостями, маю підписки на пабліки у соцмережах. Зокрема, рекомендую science-community.org.
Шрі-Ланка — острівна країна, яка перебувала під впливом Індії, Португалії, Великої Британії? Мабуть, це відобразилося на культурних традиціях?
Шрі-Ланку знають перед усім, як привабливий туристичний регіон через особливі природні умови. Я мало зустрічав місцевих досліджень, де б аналізували такі впливи. Хоча вони сильно вплинули на архітектуру, традицію будування житлових будинків, освіту. Колоніальні процеси вплинули, наприклад, на освітні традиції. Заможніші люди своїх дітей відправляють на навчання за кордон. Державні установи також делегують своїх працівників на навчання в країнах Європи, з умовою подальшого повернення та роботи на благо країни.
Якими були умови участі в проекті?
Учасники вивчали досвід дослідницької діяльності у складі неформальної команди National Geographic. Адже проект тримається на благодійності. До нього долучаються люди, які мають певні наукові інтереси і хочуть їх популяризувати. Кошти залучаються шляхом фандрайзингу. Таким чином, учасники дослідницьких проектів, яким став і я, отримують кошти на поїздку до певної країни, вивчення її традицій, суспільно-політичних, культурних, природних умов.
Яким був Ваш маршрут?
До Коломбо — столиці Шрі-Ланки я дістався літаком із Києва з пересадкою у Шарджі (Об’єднані Арабські Емірати). Під час перебування відвідав чимало міст, серед яких виділю рибальське містечко Поінт-Підрум, де є чудовий, зовсім безлюдний пляж неймовірної краси. Ідеальне місце для тих, хто хоче відпочити від засилля інформації та спілкування. Також сподобалося містечко Сігірія, де розташоване наскельне місто. Запам’яталися міста Дамбула, Алувіара із монастирськими печерними комплексами. Загалом, у кожному місті є своя специфіка. Наприклад, місто Елла варто відвідати суто, щоб помилуватися неймовірною природою. Це місто приваблює туристів водограями.
Крім власне подорожей, що саме вивчали під час програми?
Ми слухали лекції про те, як працює структура National Geographic, що досліджують в Азії, про місцеву специфіку життя, культурні, освітні традиції, філософію. Мене ж цікавив буддизм, оскільки, це одна із світових релігій, про яку в Україні знають мало. У перспективі я б хотів розробити курс для студентів-релігієзнавців.
Чим цікавий буддизм, як світоглядна традиція?
Мабуть, найважливіше те, що буддизм культивує вміння радіти життю і задовольнятися тим, що ти маєш сьогодні. Нам варто цього повчитися. Наприклад, коли я говорю про ситуацію в Україні з людьми, які побували у Японії, Китаї, Шрі-Ланці. Вони кажуть, що у нас зараз період великих можливостей, бо ми шукаємо нові форми організації себе і простору. Українці, які не виїздять за межі країни, свого міста, цього не розуміють. У нас забагато страху, негативу та зневір’я. А це не дозволяє рухатися вперед.
А про Україну на Шрі-Ланці взагалі знають?
На жаль, знають дуже мало, асоціюють нас переважно із Росією. Хоча, шоколадний бренд «Рошен» знають. Його можна знайти у місцевих супермаркетах, де представлена продукція з усього світу. Наприклад, з України експортують муку та цукор. Цікаво, що завозять їх із Хмельниччини та Вінничини.
Що все ж таки найбільше приваблює туристів на Шрі-Ланку, на Вашу думку? Адже красива природа і у нас.
Мені запам’яталися культурні пам"ятки. Дуже вразив монастир Вевуруканалла, де є печера із зображенням усіх гріхів. Видовище вражаюче. А ще — різні диковинні тварини. Місцеві жителі сказали, що у них хороший кіт має ловити ящірок та змій, адже їх там дуже багато. І сприймають їх так, як ми комарів (усміхається)
А як у Вас складалося спілкування із місцевими мешканцями?
Оскільки я подорожував країною, зокрема, й завдяки каучсерфінгу, то багато спілкувався із людьми. До речі, оскільки на Шрі-Ланці із трьох офіційних мов, одна — англійська, мені було дуже зручно спілкуватися. Її чудово знають. Люди простіші та добріші. Позитивніше мислять. Не акцентують надмірно на матеріальних складових.
Як пристосувалися до місцевої кухні?
Дуже добре. На Шрі-Ланці споживають багато фруктів. Дуже смачна маракуйя, королівський помаранчевий кокос. Мені смакували ротті — це місцеві млинці із кокосового молока та рисової муки. Оригінальні смузі із фруктів хлібного дерева. Вони дивні на вигляд, але мають дійсно хлібний смак. Взагалі, варто пробувати місцеві страви, щоб краще пізнати ту частинку світу, в яку потрапив.
Що найбільше надихнуло під час проекту?
Мабуть, загалом Шрі-Ланка. Бо це місце, де хочеться посміхатися!
Дякую Вам за розповідь!
