Мітинг пам’яті «Маки, вишиті слізьми вдів і матерів», приурочений 71-й річниці Перемоги, традиційно відбувся 9 травня в Острозі біля Меморіалу слави міста і зібрав чимало небайдужих краян. 6 важких і довгих років, 714 міст, перетворених на руїни, 28 тисяч сіл, від яких не зосталося і сліду, близько 10 мільйонів наших земляків, горя від втрати яких не можливо втамувати... Усе це — маленькі частинки, що склали слово «Перемога», котра була над фашистами у Другій світовій війні і пройшла криваво-чорними нитками через історію України.
Для нашої Батьківщини ця війна розпочалася 22 червня 1941 року і тривала 1418 днів і ночей. Зіткнення двох людиноненависницьких ідеологій спричинило смерть мільйонів людей. Якою дорогою ціною дісталася ця Перемога! Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил та є символом мужності народу.
Ведучими заходу були Олександр Бухвал, В’ячеслав Бондар та Ольга Лозюк. Зі словами вшанування виступив Голова Острозької районної державної адміністрації Богдан Турович. Голова міської ради Олександр Шикер нагородив медалями «70 років визволення України від фашистських загарбників» ветерана Другої світової війни Гребеника Степана Петровича та дитину війни Рудика Леоніда Миколайовича.
Ключовим моментом мітингу стала інсценівка «Проводи» за участю студентів Острозької академії та школярів, у якій три головні героїні зображали тугу матері, дружини і Батьківщини за погиблим Героєм.
«У свята Перемоги три кольори. Перший колір — червоний, колір крові гарячої. Другий колір —сніжно-білий квітковий вальс, в якому оживають світлі солдатські сни, розквітлого саду. Третій колір — колір вдовиних хусток. Якби вітром зірвало їх раптом із сивих голів матерів, дружин, наречених солдатських, вкрили б вони все небо чорними птахами непробудного горя»,
Мітинг завершився покладанням квітів до Меморіалу слави представниками влади від імені громади міста і району, представниками підприємств, організацій, установ та мешканців Острога.
«Ми памˈятаєм, хто в лиху добу в броні важкій віддав останні сили, ми зараз квіти і терпку журбу приносим на засмучені могили»,
Присутні мали можливість скуштувати традиційної солдатської каші та переглянути показові вступи вихованців Острозької школи бойового гопака. Острожанин Олександр розповідає, що для нього означає цей день:
«Це — день, який нагадує мені, що я не маю права навіть думати про те, що життя погане, ним не можна нехтувати. Якщо люди забудуть ту війну, вони забудуть, як це страшно. А якщо вони забудуть страх, нова війна не змусить себе довго чекати» .
Червоні маки...Біле полотно...Чи є, чи буде чи було? Ніколи знову!
