До Дня Перемоги та Дня пам’яті в Острозькій академії прочитали лекцію про роль України у Другій світовій та зустрілись з острожанам-учасниками АТО.
Завідувач кафедри історії Національного університету «Острозька академія», професор Володимир Трофимович прочитав студентам лекцію про ціну воєнних випробувань для українського народу «Тернистий шлях до правди (маловідомі та дражливі сторінки Української Другої світової)». Захід приурочений до 8 та 9 травня, адже в ці дні Україна відзначає Дні пам’яті та примирення, присвячені пам’яті жертв Другої світової війни.
Правдива історія про Другу світову війну та її складову — німецько-радянську — постійно наштовхується на «дружню відсіч» поборників славного минулого Радянського Союзу. Володимир Трофимович розповів студентам про постійне применшення ролі українців у Другій світовій війні радянськими, а тепер і російськими керівниками. Наприклад, взяття Києва у листопаді 1943 року, яке було просто примхою Сталіна. Заради цього, під час штурму столиці, загинуло 417 тис. радянських солдат, серед яких більша частина були саме українці.
«Осмислити Другу світову війну та ціну перемоги у ній — справжнє випробування інтелекту та духовно-моральних засад дослідника. Відомо, що першою жертвою війни стає правда. Тим більше, коли з молоком матері всмоктано ідеологеми радянської пропаганди про „великую отечественную и истоки величайшей победы“. Друга світова війна була найбільш масштабним та руйнівним військовим конфліктом людства. Особливих втрат і збитків зазнала Україна, через територію якої війна прокотилася двічі. Через 70 років після її закінчення проти України розв’язана ще одна війна — гібридна. Як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу, цинічно, без оголошення. Але від того вона не менш жорстока і масштабна,»
Після лекції зі студентами зустрілися два учасники АТО з Острога — начальник міського відділу міліції Валерій Самчук та його заступник Андрій Венгерчук, які нещодавно повернулися з війни на Сході України. Відвідувачі лекції мали нагоду поспілкуватися з військовими, поставити запитання, зокрема про психологічну адаптацію до мирного життя.
«Перші дні, коли сюди повернулися, розмовляли уві сні, кудись бігли, ховались. З часом це проходить. Треба адаптуватися, постійно спілкуватися з іншими. Це допомагає,»
