Представники Національного університету «Острозька академія» зібрали чергову допомогу для тих, хто захищає нас на сході нашої держави. Про це, а також про загальну ситуацію на фронті нам розповіла волонтер Світлана Панченко.
Зважаючи на важку економічну кризу в Україні, не дивно, що становище пересічного українця гнітюче. Надто високі комунальні тарифи, надто високі ціни в магазинах, незмінно низькі зарплати й соціальні виплати... Результатом цього є порожні скриньки для збору коштів, які йдуть на допомогу бійцям АТО. Пожертви від мешканців Острога значно зменшилися, але війна продовжується. Завершилася четверта хвиля мобілізації, триває п’ята. Сидіти склавши руки ні в якому разі не можна.
«На війні майже нічого не змінилося. Єдина перевага в тому, що, на відміну від усіх інших хвиль мобілізації, зараз бійцям видають бронежилети й кевларові каски. За словами мобілізованих, вони досить непогані. Проте видають ці речі не всім і не скрізь. Усе залежить від військової кваліфікації і від міри необхідності цих засобів для самого бійця. Найпотрібнішим усе це є для тих, хто потрапив у сектор „А“ — на передову. Хоча б із цим уже простіше, адже якщо купувати ці речі за власний кошт, то треба витратити близько 12-14 тисяч гривень»,
Іншою проблемою є те, що бійцям видають форму українського виробництва, а вона низької якості. Від потрапляння найменшої іскри форма миттєво загоряється, а разом із тканиною горить і шкіра людини. Поки боєць зніме форму, він отримає серйозні опіки.
«Ми купуємо всім бійцям другий комплект форми і зазвичай, оскільки коштів мало, це вживана німецька форма марки „Bundes“. Штани і кітель коштують 550, а штани і куртка — 800 грн. Всі ці речі в чудовому стані. Нова ж форма коштуватиме вчетверо дорожче. Ми б купили і нову, тільки бракує коштів. Звісно, ми завжди попереджаємо про те, що можемо забезпечити лише вживаною формою, але бійці нам і за це вдячні. Форма дуже проста, з натуральної тканини, тіло дихає. Крім того, цей одяг не горить так, як вітчизняний, а тліє, тож людина може швидко зняти ці речі і не отримати опіків».
«Берці» (розмовна назва масивних військових черевиків на шнурівках із твердим передком), які видають, теж не підходять: неможливо довго перебувати у важкому незручному взутті, коли ноги набрякають і болять. Волонтери Острожчини купують і взуття — полегшений варіант військових черевиків. Нові запорізькі коштують 550 грн., проте волонтерам роблять невеликі знижки. Так само знижки їм роблять і на форму «Bundes».
«Наша армія ніколи не забезпечувала бійців розвантажувальними тактичними жилетами. Такий жилет коштує близько 500-800 грн. Ціна залежить від виробника. Обов’язково всім бійцям потрібні наколінники. Хороші наколінники коштують 600 грн. Не можна обійтися й без тактичних окулярів і рукавиць. Зокрема рукавиці потрібні для того, щоб після другої-третьої автоматної черги з рук не злізла шкіра, адже автомат нагрівається. Ціна рукавиць — 500-600 грн. І от усе це повинні купувати або волонтери, або родина»,
Волонтерка постійно спілкується з бійцями із зони АТО. Розповідає, що їм затримують виплати, або платять значно менше, ніж повинні: наприклад, було таке, що обіцяли платити 2400 грн., а виплачують по 700:
«Сім’ї мало того, що потерпають від нестачі грошей, то ще й втрачають господарів, які йдуть воювати і не можуть підтримати родину. Я це кажу через те, що багато людей вважає, ніби мобілізованим продовжують виплачувати зарплатню на підприємствах, де вони працювали. Такі слова — просто намагання виправдати власну байдужість і бездіяльність».
Траплялося й таке, що «Волонтери Острожчини» шукали гроші для допомоги вихідцям із інших областей та районів:
«Є люди, які хвилюються не лише про себе, а й про своїх товаришів. Нещодавно нам зателефонував боєць із Острожчини, який розповів про хлопця-сироту з Дубровицького району. Хлопець перебував у зоні АТО без військової форми. Тоді в нас узагалі не було грошей, тому довелося звернутися до прихожан студентсько-викладацького храму преподобного Федора Острозького. Того ж дня прихожани зібрали необхідну суму для придбання форми. Я відразу її замовила, купила і відправила на місце перебування солдата. До нас звертаються, розповідають про ситуацію, і ми допомагаємо всім, незалежно від того, з Острога людина чи ні».
Світлана Панченко каже, що розуміє критичність ситуації, але навіть якби кожен мешканець здав 5-10 гривень, це вже дало б можливість забезпечити бійців найнеобхіднішим.
«Я не знаю, як висловити подяку студентам та співробітникам Національного університету „Острозька академія“, адже вони допомагають безперервно. Мова йде не про десятки, а про тисячі гривень. У травні Острозька академія зібрала та передала волонтерам 11 090 грн. Ми придбали за ці кошти бронежилет із фінською пластиною не тільки на спині й спереду, але й з обох боків, адже армія якщо і видає бронежилети, то в таких жилетах бокові частини тулуба залишаються незахищеними. Цей бронежилет нам коштував 5200 гривень. Також ми купили 5 комплектів військової форми, 5 пар військових черевиків і тактичні рукавиці. Тож, завдяки академії, ми взули й одягли п’ятьох бійців. І це не перша така допомога. Від початку війни викладачі й студенти академії беруть найактивнішу участь у наданні допомоги».
На завершення пані Світлана розповіла про острожанина-розвідника, для якого волонтери придбали тактичний рюкзак (коштує 1000 гривень). Хлопець ніколи не відбував службу в армії, але під час участі в АТО настільки добре показав себе, що його взяли у розвідку.
«Ми робимо все це не для того, щоб нас похвалили чи написали про нас статтю. Хоча писати й говорити потрібно, щоб люди знали про це і брали приклад. Я нікого не осуджую і знаю, що ми опинилися в надзвичайно складній ситуації, але якщо ми самі не допоможемо тим, хто нас захищає, то не допоможе ніхто. Перед розумом можна схилити голову, перед милосердям — стають на коліна. Нині багато острожан залишаються байдужими до подій на сході України. Дехто навіть проявляє цинізм значної міри. Проте є чимало тих, хто віддає все, що може. До таких належать і представники Острозької академії. Ми безмежно вдячні викладачам, працівникам та студентам університету. Він воістину творить це місто»,
