Зустріч із відомою російською фотожурналісткою Вікторією Івлєвою відбулася в Національному університеті «Острозька академія» 12 березня. В. Івлєва провела відкриту лекцію на тему «Як прожити життя в журналістиці й залишитися людиною?», а потім на окремій зустрічі поговорила зі студентами-журналістами про тонкощі професійної діяльності.
Вікторія Івлєва — гучне ім’я не тільки в російській журналістиці. У 1991 році за фоторепортаж з IV реактора Чорнобильської АЕС вона отримала нагороду WorldPressPhoto. Працювала кореспондентом в «НовойГазете» та ТК «Дождь». ЇЇ репортажі із Брунею та Руанди викликали широкий резонанс в суспільстві. Наразі пані Івлєва є волонтером у зоні АТО, допомагає людям покинути окуповані території.
Її подорож Україною розпочалась декілька місяців тому. За цей час журналістка встигла відвідати багато українських міст, стати волонтером та видати книгу «Мандрівка, или Путешествие фейсбучного червя по Украине». Острозьку академію пані Вікторія відвідала завдяки місцевій медіа-активістці Галині Шишковій.
Загальна зустріч розпочалась досить незвично. Вікторія Івлєва попросила вибачення в присутніх: «Вибачте, вибачте... Я не можу говорити від імені всієї країни, бо є тільки однією зі 140 млн. жителів Росії, але прошу, вибачте, що ми не змогли стримати свою державу». Після вшанування загиблих героїв хвилиною мовчання, журналістка детально розповіла про свою подорож та волонтерство в Україні, зачитала декілька уривків з книги та представила сюжети, зроблені на окупованих українських територіях.
Друга частина зустрічі, яка відбулась згодом, мала вузьке спрямування. Вікторія Івлєва розповіла студентам-журналістам про власний досвід, життєві історії героїв матеріалів, знайдених у різних куточках світу, та внутрішні переживання.
Журналістка наголосила на необхідності збереження «людського в людині»:
«Важливо бути на рівні з іншими. Не ставити себе вище чи нижче, тримати середину, адже ми всі — жителі планети Земля. Внутрішнє відчуття рівності є головним у журналістиці. За цим принципом британська королева мало чим відрізняється від бедуїна в пустелі. Кожне людське життя — безцінне, і якщо ви цього поки не зрозумієте, то виховуйте таке відчуття в собі».
