Зустріч з організаторами проекту «Примирення через важку пам’ять. Східна Галичина» відбулася 11 листопада у Національному університеті «Острозька академія». Гості презентували документальний фільм «Важка пам’ять» режисера Войцеха Валькевича.
Головна мета програми − увіковічнити пам’ять про жертв злочинів проти цивільного населення на Волині та Східній Галичині і героїчних вчинків українців, що рятували поляків, та поляків, які рятували українців. Проект передбачає віднайдення відомостей про шляхетні вчинки людей, які рятували поляків під час етнічної чистки (її проводили ОУН і УПА в 1943-45 роках) та рятували українців під час операції «Вісла». Дослідження проводить Асоціація «Панорама культур». Його реалізація в Україні триває з 2012 року.
У польсько-українських взаєминах, крім ворожнечі, було чимало випадків, коли люди рятували один одного, незалежно від національності чи політичної ситуації, — стверджують учасники проекту «Примирення через важку пам’ять», результатом якого став документальний фільм. Як розповіла ініціатор проекту Олександра Зінчук, у фільмі йдеться про взаємодопомогу поляків та українців під час Волинської трагедії у 1943-45 роках.
«Проект показує не тільки Волинську трагедію, а інші історичні події між Україною та Польщею. Одна з цілей проекту полягала у тому, щоб почути мікроісторію, які наводились із вуст в уста, а не прочитати з книжки»,
Випускник історичного факультету Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки Олександр Кравчук розповів, що його зацікавив проект як можливість дізнатися щось нове. Хлопець каже, що свідчення про криваві часи здебільшого записані у «бухгалтерському вигляді». У них ідеться лише про кількість загиблих, зниклих безвісти тощо. Під час дослідження акцент робили на іншому — на тому, що було цікавим для нього, як для історика.
У фільмі є коментарі очевидців трагічних подій. Українці та поляки — свідки Волинської трагедії — розповідають про факти, коли українці рятували життя друзям або односельчанам-поляками, наражаючи себе та свою сім’ю на небезпеку. Українці часто давали притулок представникам польської нації, коли ті змушені були переховуватися. Поляки та українці мешкали поряд, тож випадки взаємодопомоги під час Волинської трагедії були непоодинокими.
На завершення Олександра Зінчук додала, що головною перешкодою на шляху дослідників є лише час, з кожним днем лишається усе менше живих свідків Волинської трагедії, які могли б розповісти не лише про ворожнечу, а й про приклади взаємодопомоги між народами.
