Відомий український громадський діяч, член Української Гельсінської Групи, політв’язень, публіцист, історик дисидентського руху, співробітник Харківської правозахисної групи Василь Овсієнко 31 березня прочитав лекцію в Острозькій академії на тему «Василь Стус. Поет і Громадянин». У 1973 році Василь Овсієнко за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди у формі розповсюдження літератури самвидаву був засуджений Київським обласним судом до чотирьох років позбавлення волі в таборах суворого режиму. У мордовських таборах він близько двох місяців жив в одній камері із Василем Стусом.
«У таборі я бачив зошит Василя. Цей зошит був без назви, але в своїх останніх листах Василь називав його «птахом душі», — розповідає Василь Овсієнко. — Там було записано близько ста віршів, написаних верлібром. В окремому зошиті Стус записував переклади. На превеликий жаль, я не спромігся вивчити нічого з тих зошитів. Михайлина Коцюбинська зазначає, що творчість Василя Стуса — це дерево з обрубаною вершиною. Це ще один злочин російського імперіалізму перед українською і світовою культурою. Бо Василь Стус — явище планетарне. Безперечно, Стус став би лауреатом Нобелівської премії у 1986 році. Але як режим міг терпіти навіть кандидата на цю премію у камері? Їм достатньо було клопоту з Андрієм Сахаровим і Олександром Солженіциним у той час. Тому Стуса треба було знищити будь-якими способами ще до висунення на премію. Василь відбував карцер за карцером без будь-яких підстав. В одному зі своїх віршів Василь Стус дав вирок Російській імперії, який, я впевнений, збувається саме зараз».
Василь Овсієнко детально розповів про день смерті Василя Стуса, а також про перепоховання поета у 1989 році. Історик подарував Острозькій академії книги про великого поета.
До слова, Василь Овсієнко також взяв участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Феномен шістдесятництва в контексті літератури ХХ століття» із доповіддю «Іноземці про Василя Стуса».
