У Національному університету «Острозька академія» 12-13 квітня традиційно відбулася VI Міжнародна наукова конференція «Культура в горизонті сталих і плинних ідентичностей», організатором якої є кафедра культурології та філософії. Цього року конференція зібрала велику кількість заявок на участь, близько двохсот, із таких країн як Україна, Польща, Румунія, Росія, Білорусь. Наукова робота розпочалася із пленарного засідання, яке відкрив головний організатор конференції Микола Зайцев, доктор філософських наук, доцент, завідувач кафедри культурології та філософії в Національному університеті «Острозька академія». Привітання від ректора університету виголосив перший проректор з навчально-наукової роботи доктор філософських наук, професор Петро Кралюк. Також зі вступним словом виступив декан гуманітарного факультету, доктор педагогічних наук, професор Василь Жуковський, який підкреслив великий спектр запропонованих тем та шляхів осмислення феномену ідентичності.
Пленарне засідання продовжилося двома запланованими доповідями із різними теоретико-методологічніми підходами до тлумачення ідентичності. Спочатку Марина Савельєва, доктор філософських наук, професор кафедри філософії та культурології Центру гуманітарної освіти НАН України, виголосила доповідь «Рецепція ідей як неможливість збереження особистісної творчої ідентичності», де намагалася дати погляд на ідентичність із психоаналітичної парадигми. Дослідниця сфокусувала свою увагу на творчості Федора Достоєвського як ідеального пацієнта Зиґмунда Фрейда, а відтак ідентичність інтерпретувалася як результат травми. Натомість професор Петро Кралюк запропонував доповідь «Проблема культурної ідентичності поляків, українців та росіян у творчості польських слав’янофілів XIX ст. Іполіта Терлецького та Францішека Духінського», яка викликала цікаву дискусію і, таким чином, спрямувала інтелектуальний і духовний ритм конференції вже у секційній роботі.
Перша секція була присвячена сучасним стратегіям ідентичності. Науковці, що брали в ній участь, обговорили ідентифікацію та ідентичність як фактори самовизначення особистості (Валерій Павлов), феномен сучасної віртуальної реальності (Більченко Євгенія), проблему ідентичності в горизонті невизначених координат сучасності (Голопич Інна), концепт самоідентичності в контексті постнекласичних досліджень (Мазур Любов) тощо.
У роботі третьої і четвертої секцій «Модерні та постмодерні пошуки ідентичності» та «Проблеми політичної ідентичності. Проблеми ідентичності національних та етнічних меншин у сучасних багатокультурних суспільствах» взяли участь 30 науковців. У своїх доповідях учасники охопили широке коло питань модерних і постмодерних пошуків ідентичності в полікультурних суспільствах.
Помітними в цьому плані стали виступи Тетяни Нагорняк, кандидата політичних наук, доцента кафедри політології Донецького Національного університету Олени Чальцевої, кандидата історичних наук, доцента кафедри політології Донецького Національного університету, Олега Онопко, аспіранта кафедри політології Донецького Національного університету, та Олега Саакяна, студента історичного факультету цього ж університету, які у своїх виступах проаналізували проблему поєднання регіональної та національної ідентичності у процесі національного брендингу, проблему самоіденифікації етнічних груп в етнонаціональних конфліктах, державну політику міфотворчості як важливого чинника політичної ідентифікації індивіда та вплив політичної ідентичності на електоральний розкол України.
Об’єднані 6 і 7 секції працювали досить плідно. Були заслухані цікаві доповіді аспірантів і відомих дослідників як з України, так і з-за кордону. Особливо зацікавили слухачів доповіді доктора філологічних наук, старшого співробітника Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Галини Александрової («Історія української літератури» М. Грушевського і проблеми національної ідентичності); Валентини Школи, кандидата філологічних наук, доцента кафедри української літератури та компаративістики Бердянського державного педагогічного університету (Реалізація опозиції «національне/інтернаціональне» в українській драматургії 20-30-х років ХХ століття); Джульєтти Месхідзе, кандидата історичних наук, наукового співробітника Музею антропології та етнографії імені Петра Великого (Кунсткамера) РАН (Традиційні види спорту й етнічна ідентичність басків); Радослава Будзинського, докторанта Ягеллонського університету в Кракові (Польща); багато питань та пожвавлений інтерес викликали доповіді Ірини Марченко та Марини Проніної, наукових співробітників Національного заповідника «Софія Київська». Їхні доповіді були присвячені дослідженню монументального живопису Кирилівської церкви у Києві.
Для оптимізації роботи конференції були об’єднані секції з проблем релігійної ідентичності та ідентичності в Україні, що мають споріднену тематику. Жваво обговорювалися доповіді науковців з Білорусі, Росії, України. Особливе зацікавлення викликав виступ професора Радзіка Ришарда, завідувача кафедрою соціальних макроструктур Інституту соціології Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, який презентував погляд на проблему ідентичності українців серед націй Центрально-Східної Європи.
