В Україні нещодавно набув чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Про переваги і недоліки новоприйнятого КПК розповів кандидат юридичних наук, доцент Національного університету «Острозька академія» Сергій Штогун:
– Необхідність у прийнятті нового Кримінального процесуального кодексу уже назріла давно. Адже працювати сьогодні як правоохоронній, так і судовій системі за кодексом, прийнятим ще за часів Хрущова на початку 60-х років, – абсурд. За 20 років незалежності України ми певною мірою ввійшли в європейське товариство, принаймні в нашій Конституції йдеться про такі цінності, як права і свобода людини, принципи верховенства права. Відтак працювати за застарілим Кримінальним процесуальним кодексом було б недоречно. Але, на превеликий жаль, при прийнятті нового кодексу не враховувалося багато важливих моментів. Звісно, це відобразилося на його якості. Мені доводилося як практику і викладачеві не тільки Національного університету «Острозька академія», а й Національної школи суддів спілкуватися із суддями Черкаської, Житомирської, Вінницької, Волинської областей, багатьма суддями апеляційних судів саме з приводу прийняття цього кодексу, зокрема щодо підготовки зразків документів, якою сьогодні повинен займатися слідчий суддя. Це нова посадова особа з досить широкими повноваженнями, передбаченими цим кодексом. Якщо враховувати повноваження слідчого судді, то можна відзначити певний позитив нового Кримінального процесуального кодексу, адже фактично введено тотальний судовий контроль за діяльністю органів досудового слідства. Є у новому кодексі окремі норми, які не зовсім зрозумілі. Зокрема, інновація кодексу – стаття 206 «Про захист прав і свободи людини і громадянина слідчим суддею». Для мене як вченого в галузі судоустрою та судової влади таке нововведення не відповідає функціям судової влади. Тобто ця стаття передбачає, що слідчий суддя на території свого району повинен контролювати законність утримання особи під вартою. Якщо буде встановлено, що особа утримується неправомірно або було відсутнє рішення слідчого судді, то він зобов’язаний негайно звільнити цю особу з-під варти. Сама суть статті, так би мовити, перспективна, але механізм її суперечливий. Судова влада – це передусім арбітр між виконавчою і законодавчою владою. Відтак зі своєї ініціативи суд не може без звернення до нього здійснювати будь-які дії. У такому випадку – він переходить у розряд правоохоронного органу. Про це свідчить і європейський досвід судової системи.
Досить цікавою є друга та третя частини статті 206 новоприйнятого Кримінального процесуального кодексу. Наприклад, якщо особа, яку приводять у суд, звертається із заявою, що до неї застосували фізичне насильство, то слідчий суддя негайно зобов’язаний призначити судово-медичну експертизу і на підставі цих висновків повідомити прокурора. Упродовж двадцяти чотирьох годин прокурор або слідчий повинен внести це повідомлення в єдиний реєстр про вчинення злочинів. Фактично з цього моменту розпочинається досудове слідство. Проте в цьому випадку є певні проблемні моменти. Наприклад, якщо особа під час основного судового засідання заявляє, що до неї застосовувалася фізична сила, насильство, то, на мій погляд, суд у складі головуючого міг би провести судово-медичну експертизу. Однак законодавство передбачає, що суд повинен звернутися до слідчого судді, який там працює і лише він може провести такі дії. У третій частині статті 206 передбачено, що навіть якщо особа не заявляє про те, що до неї застосовують насильство, але зовнішні ознаки (наприклад, синець) свідчать про це, то незалежно від її заяви, слідчий суддя зобов’язаний також призначити відповідну експертизу та повідомити про це прокурора. Сьогодні розгортається багато дискусій про те, чи може бути проведене досудове слідство на підставі анонімних повідомлень. Якщо анонімне повідомлення – пряме, то це не підстава для внесення особи в єдиний судовий реєстр. Однак ми не можемо бути впевнені в тому, що повідомлення буде підписане. Мається на увазі, що від нашого імені хтось написав повідомлення прокурору про особу, яка комусь чимось не вгодила. Звичайно, прокурор за двадцять чотири години не може перевірити правомірність цього повідомлення, чи у єдиній базі реєстрації осіб така особа є, чи правильно вказане місце проживання. У такому випадку впродовж одного-двох тижнів проводяться слідчі дії, а лише потім викликають заявника.
На мій погляд і на думку багатьох вчених, основний недолік нового Кримінального процесуального кодексу полягає в тому, що, на жаль, його прийняттям ми погіршили правове становище громадян. У попередньому кодексі передбачалося існування Інституту судового оскарження безпідставного порушення кримінальної справи. Тобто, якщо слідчий або прокурор прийняв постанову про порушення кримінальної справи безпідставно за надуманими обставинами, можна було звернутися до суду й оскаржити цю постанову. Сьогодні законодавець у новому кодексі не передбачив такого оскарження. Фактично, це порушення статті 55 Конституції України, у якій йдеться про те, що в нашій державі не повинно існувати напрямів та діяльності, які б не могли бути оскаржені в судовому порядку.
Вважаю, що практика застосування новоприйнятого Кримінального процесуального кодексу виявить його переваги та недоліки. Проте вже сьогодні в юристів виникають ідеї щодо певних норм, у які варто було б внести зміни.
