Інститут права у Національному університеті «Острозька академія» з 2011 року носить ім’я Іонікія Малиновського — видатного правознавця, наукового, просвітницького, політичного та громадського діяча.
Ще з 16 століття Острог славився плеядою відомих історичних постатей. Традиції, закладені у період існування тогочасної Острозької академії, стали значним поштовхом для розвитку інтелектуальної думки, культурно-освітніх цінностей та української державності загалом. Досліджувати діяльність видатних людей, життя яких безпосередньо чи опосередковано було пов’язане з Острогом, є одним із пріоритетних завдань науковців уже відродженої Острозької академії. До таких постатей, без сумніву, належить Іонікій Малиновський. Він народився 4 (16) листопада 1868 року в місті Острозі. Початкову освіту отримав у місцевій приходській школі, а середню — спочатку в Острозькій прогімназії, після закінчення чотирьох класів якої та складання конкурсного іспиту, продовжив навчання в Києві як стипендіат у колегії Павла Галагана. Згодом вступив до Київського імператорського університету Св. Володимира на історико-філологічний факультет. Але, як зазначав у біографії сам Іонікій Олексійович, «злякавшись перевантаження латинською та грецькою мовами, перейшов на юридичний факультет».
Закінчивши університет у 1892 році, переїхав на Полтавщину, де впродовж двох років учителював у сім’ї поміщика Трифановського. Повернувшись до Києва, був учителем у сім’ї поміщика Василя Васильовича Тарновського (засновника Чернігівського історичного музею), також викладав законознавство в Кадетському корпусі. З 1895 року став професорським стипендіатом кафедри руської історії Київського університету Св. Володимира.
Наприкінці 1898 року переїхав у Томськ, де отримав посаду професора та кафедру історії російського права на новому, тільки що заснованому юридичному факультеті. У Томську пробув 15 років. За цей період життя Іонікій Малиновський, окрім магістерської та докторської дисертації «Рада Великого княжества Литовскаго въ сравнении съ боярскою думою древней Руси», за яку отримав науковий ступінь магістра від Київського університету (1904 р.), доктора державного права (1912 р.) від Харківського університету і першу премію ім. Батюшкова від Петербурзької академії наук (1914 р.), написав та видав низку інших наукових праць, присвячених правознавству й історії.
У січні 1926 року він переїхав до Києва. Окрім роботи академіка звичаєвого права України, Іонікій Малиновський виконував функції голови постійної комісії звичаєвого права і роботу в постійній комісії з вивчення історії західно-руського та українського права, брав активну участь у роботі історичного та правничого товариств при Академії, працював в археологічній комісії. З 1928 року тимчасово (до обрання академіком кримінального права) виконував обов’язки голови Комісії радянського кримінального права. Іонікій Малиновський активно виступав у пресі, уміщував статті в «Київській пролетарській правді», в академічних та республіканських суспільно-політичних і фахових виданнях.