Нещодавно в підземній галереї Національного університету «Острозька академія» відкрилася виставка картин майстрів декоративного розпису Великої Волині.
Велика Волинь – це територія, яку нині займають Волинська, Рівненська, західна частина Житомирської, північ Хмельницької, Тернопільської та Львівської областей. На виставці представлені роботи п’яти художників із села Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області та художниці з міста Луцька. За період існування СРСР в Україні побутував тільки один із декоративних розписів – Петриківський, але це розпис Центральної України, який відрізняється і орнаментом, і колористикою від етнічних мотивів орнаменту Волині.
Відроджений самчицький орнамент є унікальним, оскільки мистецтво декоративного розпису частково було втрачено. Стосовно дорадянського часу, то такими візерунками прикрашалися стіни будинків, печі, скрині і т. д. Найбільш розповсюджений самчиківський орнамент був в іконописі Поділля та південної Волині. У 19-20 століттях все тло ікон, особливо тих, які були виконані в сільських майстернях, було заповнено квітами. Із приходом радянської влади в селах перестали писати ікони, проте розпис залишився на стінах та скринях. Тому в 60-х роках декілька, що найцікавіше, чоловіків (жінки цього населеного пункту практично розписом не займаються) із села Самчики вирішили відродити цей розпис і в станковому малярстві. Якщо говорити про самчицькі роботи, то варто зазначити, що, хоча орнаменти схожі між собою, адже в усіх переважають флористичні мотиви, проте у кожного свій стиль та своя кольорова гама.
У роботах найстаршого художника з села Самчики Олександра Пажимського крім орнаментальних квітів присутні і сюжети з української етнічної історії, але кожний образ стилізований і наближений до самчицького орнаменту.
Віктор Раковський – ще один художник, чиї роботи представлені на виставці, – вирішив наблизити свої картини до трипільського орнаменту. Його батько Геннадій теж пише картини, але, оскільки він є одним із найкращих дослідників етнографії півдня Волині, то у його роботах помітне скрупульозне наукове ставлення до одягу селян, зображених серед маси квітів.
Тематика картин дуже різноманітна, але їх всіх об’єднує багатий світ символіки, що прослідковується у кожній роботі. Виставка була б неповною, якби організатори обмежились лише Південно-Східним регіоном Волині. Тому до участі була запрошена художниця із міста Луцька Галина Черниш. Хоча пані Галина навчалась розпису в Миргороді, де основою навчання був Петриківський розпис, проте, переїхавши 20 років тому на Західну Волинь, вона відтворює петриківську основу декоративного малюнку через власне сприйняття етнічної ідентичності Західної Волині. Завдяки цьому, в її роботах з’являється як колір, так і орнамент, нехарактерний для Петриківки, але близький до регіону поблизу Луцька.